Немає миру між народами без миру між релігіями. Немає миру між релігіями без діалогу між релігіями. Немає діалогу між релігіями без вивчення основ релігій. (Ганс Кюнг)

Релігія – це той спосіб передачі потаємної, найбільш важливої інформації, поданої в міфологічній формі або формі прямого одкровення Бога, який має найбільші шанси передачі її наступним поколінням на великі часові відстані. Адже якщо наукою і філософією цікавиться порівняно невелика кількість людей, то релігія в різних її формах і проявах охоплює переважну частину людства і тому, має набагато більше шансів передати інформацію в майбутнє, в надії на те, що в майбутньому знайдуться люди, здатні зрозуміти закодовану в міфах інформацію і пояснити іншим. Не дивно, що ми часто і практично у всіх релігіях знаходимо відомості, які начебто не мають відношення до даної релігії чи навіть суперечать її доктрині, але все-таки перебуваючи в її священних текстах, передаються з покоління в покоління. Особливо це стосується онтологічних даних, тобто міфів про створення світу, теогонії, створення людини і т.п., а також морально-етичного спектру питань …

Те, що буде викладено далі – спроба створення моста між релігіями, так як ніщо не завдало людству більше бід, ніж релігійні чвари, переслідування і війни. І це при тому, що в будь-якій релігії в тій чи іншій формі є заповідь ненасильництва і любові до ближнього, а всі ми зізнаємося створіннями Вищої Сили. Немає на світі людини, яка не бажала би собі максимально комфортних умов існування – тобто миру, але розуміння і обрання шляхів до нього найчастіше призводить до протилежного-конфлікту. Ілюстрацією цього є Римська прислів’я, яке говорить: «хочеш миру – готуйся до війни». Конфлікти виникають через способи досягнення, через цілі, через першості, через ідеології, домінуюче становище в яких належить релігії. Справді яку б ідеологію, версію, програму не обрала людина, як чітко не розрахувала б свої подальші дії, такі почуття як побоювання, сумніви, зважання на чинник ризику завжди знаходять місце в її свідомості, так само як і надія на щасливий успішний результат самого ризикованого підприємства; і слова «з Богом» є початком майже всіх людських починань.

Чи маємо ми справу з монотеїзмом, політеїзмом, пантеїзмом і т.д. опис акту творення, в тому числі і творення людини, присутня обов’язково. Всетворящий Початок присутній у всіх релігіях і різниця лише в тому, як звучить Його Ім’я у різних народів. Віра в Його допомогу і захист супроводжує людину з перших днів творіння, так само як і надія і спроби встановити з Ним прямі контакти – за допомогою визнання Його могутності і керівництва у всіх аспектах людського життя – тобто молитвою або за допомогою принесення Йому кращих плодів людської діяльності – тобто жертвоприношення. Біблія описує виникнення ритуалів Богопоклоніння і одночасно виникнення конфліктів через різницю в них – епізод про Каїна й Авеля. На жаль, це було тільки початком. Людство, що розмножилось, розділившись по мовах і звичаям, множило ритуали шанування, створюючи свої родові, племінні, національні релігії зі своїми іменами богів і численними пантеонами.

Безліч богів – це лише прояви Всетворящего Початку в різних обставинах, тобто це не що інше як імена конкретних посланців – виконавців. В іншому випадку виникає питання про те, хто створив таку безліч богів. І ми знову приходимо до думки про Єдиного Творця. (Наприклад єгипетський міф про творіння – Ра бог творець усіх інших богів). Існування у всіх течіях твердження щодо обраності його послідовників, не більше ніж плід людського марнославства.

Дискутивні, м’яко кажучи, відносини між релігіями збереглися до цього часу і є спонукальною причиною релігійних конфліктів, згубних для тих, хто бере у них участь. Цілком ймовірно, що аналіз, зіставлення та виявлення провідних (наймасовіших) релігій світу може сприяти встановленню між ними взаєморозуміння і пошуку шляхів примирення. Давайте спробуємо підсумувати основні положення, відображені у всіх провідних релігіях: 1. Творець один і він створив всесвіт, 2. Творець створив людину і навчив її ремеслам, а також дав їй норми поведінки, 3. людина зобов’язана почитати Творця за допомогою молитов і жертвопринесень.

Під час виконання ритуалу жертвопринесення у всіх обрядах поклоніння присутнє джерело світла (Сонце, священний світильник, лампада перед іконою …). Чому саме світло присутнє в якості обов’язкового атрибуту? Очевидно, тому що релігія починається з першого контакту Всевишнього із засновником релігії і цей контакт починається з виникнення джерела світла перед обраним – то є прояви енергії у видимому для людського ока діапазоні. Враховуючи, що через зір людина отримує більше 80% інформації, важко говорити про спонтанність того, що відбувається; необхідно визнати розумність і цілеспрямованість цих дій – тобто звернення до вибраного з допомогою світлового сигналу, який є оптимальним для встановлення контакту. Бо такий феномен насамперед привертає увагу, а не змушує насторожиться; як, наприклад, при гучному звуці – гуркіт грому, вибух, свист і т.д. Те, що відбувається далі – звуковий, телепатичний або інший контакт вказує на те, що це звернення Вищої Сили з конкретним дорученням.

Виникає питання – яким чином Всевишній, що створив Всесвіт, проникає в крихітну його точку, як він знаходиться одночасно скрізь – у фізично відчутних знаменах, у віщих снах, в інтуїтивних відчуттях, конкретній відповіді молящемуся, зовні і всередині світобудови? Всі ці явища об’єднує тільки те, що це все є Мислення. Таку відповідь можна знайти практично у всіх релігіях від індуїзму до іудаїзму: все, що навколо нас і ми самі, вся світобудова віртуальна і є думками Творця. Ідея не нова, їй вже як мінімум 3000 років. Потім у різних варіантах вона повторювалася поки не набула звичного для нас формулювання: «на початку було Слово». Слово – це думка викрита в конкретне значення предметів, явищ, процесів, властивостей. Ця думка є проявом Вищого Розуму, що володіє абсолютною повнотою інформації – Свідомістю. Слово-думка це той праатом з якого виникла вся світобудова.

У середині 50-х років ХХ століття, коли наука відкрила, що Всесвіт виник з праатома, різні вчені в різних країнах намагалися обчислити його величину і прийшли до висновку, у праатома не було розмірів, а без геометричних розмірів може існувати тільки думка. Згадайте Платона: «… ідеї, вічні та незмінні умосяжні прообрази речей …». І оскільки світобудова віртуальна, то складається з інформації, а носієм інформації є енергія – еманація свідомості Творця, яку в індуїзмі та буддизмі називають Атма-Воля (не даремно в народі кажуть «на все воля Божа»).

Думка нормує кількість енергії в будь-якому процесі, який може протікати з різною швидкістю, а рух думки створює Час. Час в Свідомості тече на різних рівнях і в різних напрямках. Залежно від цього виникають різноманітні форми матерії, які в основі своїй є лише різними станами інформації-енергії. Залежно від інформації, яка формує процес, енергія може набувати різні агрегатні стани, простір – купувати ту чи іншу форму, час – прискорювати або сповільнювати рух. Усе зазначене вище може відбуватися як у космічному масштабі, так і в окремих випадках. Саме тому нез’ясовні явища – чудеса, є як в космосі, так і на землі. Наприклад, обрані, при проходженні обряду посвячення, зобов’язані були пройти щабель трансгресії – перейти в енергетичний стан, зникнувши в одному місці, перенестися в інше і відновитися у первісному вигляді, тобто перейшовши в інший фізичний стан зберегти себе інформаційно, подумки, що доводить первинність думки (інформації), що залишилася незмінною і збереглася поза фізичного тіла. Інформація про тіло – думка зберігається в Свідомості Всевишнього, ноосфері.

Кожну людину можна розглядати як думку Творця, що володіє здатністю вторинної генерації думок, тобто володіє «свободою волі» і творчим потенціалом. Про це йдеться в Біблії словами: «… створений в образі і за подобою …». Тому так важливо слідувати повчанням, переданим Всевишнім людині через «втаємничених» – тобто позитивного мислення, вчинків, усього, що називається добром, так як добро конструктивно і сприяє накопиченню – посиленню позитивного, а зло деструктивно, тобто заважає розвитку-збільшенню інформаційного поля (ноосфери) космосу.

Біблійне переказ про рай і пекло представляє собою схему сортування думок: продуктивні в рай (будуть мати продовження), деструктивних в пекло (не матимуть продовження).

Виходячи з викладеного вище можна висловити наступні положення: 1. Все світобудова і ми самі віртуальні, оскільки є результатом мислення Єдиного Бога, який, відповідаючи на питання Мойсея, як Його Ім’я сказав: «Я є хто є», тобто той Хто існує незалежно від причин бо сам є причиною всього.

2. Бог-Творець не є байдужим спостерігачем, але активною діючою силою. Діяльність Розуму Творця передбачає незліченну кількість варіантів, серед яких і Його безпосередню участь у подіях, що відбуваються. Аналогом цього є гра розуму людини, коли він представляє себе в різних обставинах. Це вирішує питання про Боговтілення в людський образ. Втілюючись в угодний Йому образ, Бог вирішує наші проблеми на нашому рівні. Це ж пояснює ідею безперервного присутності Бога у світі і управління світом через своїх посланців (ейдосів – ангелів, службових духів, аватарів, пророків …)

3. Інформаційне поле – ноосферу має весь Всесвіт, а ноосфера Землі – його частина. І від людини залежить, яку інформацію про нього вона сприйме, з чим вийде людина в цей розумний космос. Чи зможемо зрозуміти інопланетний розум не навчившись розуміти свого ближнього? Про що розповімо інопланетянам? Про космічні війнах за голлівудськими сценаріями, про ксенофобії за нашими домашніми рецептами, про теракти і злидні 90% землян?

У зв’язку з цим виникає питання про майбутнє людства: чи використовує воно інформацію поля для удосконалення власного фізичного тіла, створюючи кіборгів, біороботів і т.д. (Подається що це дорога в глухий кут, тому що це шлях витрачання навколишнього світу для власних потреб, тобто екологічна катастрофа в підсумку), або, усвідомивши це, людина стане на шлях духовного вдосконалення, навчившись в кінцевому підсумку, отримувати позитивну інформацію прямо з інформаційного поля – в цьому випадку кількість інформації збільшується, тому що передача знань веде до їх збільшення без витрачання початкового знання, і тоді людина виступить у ролі другого каскаду – помножувача. Посил до цього напрямку закладено в самій природі людини: через світ фізичних речей, за допомогою зору, слуху, нюху, дотику і смаку, людина отримує інформацію, якою здатна ділитися з іншими.

Позитивні емоції, пов’язані, наприклад, з прийомом їжі, у міру того як людина навчиться черпати енергію з простору, відокремляться від своїх фізичних носіїв, тобто фізичної їжі, потреба в ній відпаде, бо вона є тільки посередником. Тоді людина відокремиться від свого фізичного тіла, перестане виснажувати і руйнувати навколишній світ і стане істотою духовною, тобто повернеться до того способу, який був створений Всевишнім і буде жити вічно в гармонії з усім оточуючим, а значить і з Богом. Але для цього потрібно пройти дуже довгий і важкий шлях і чим раніше ми на нього ступимо, тим швидше побачимо плоди свого вибору. Як сказав один дуже розумний і добрий чоловік: «Кому Бог судив народиться людиною, той стане нею, рано чи пізно, але стане, навіть всупереч власній волі.» Здається що настав час. Дорогу осилить той, хто йде. Важливим кроком для цього має стати примирення всіх релігій без втрати ними своїх символів віри, обрядів та ієрархічного устрою. Єдине з чим необхідно буде погодиться всім сторонам – визнати принцип віртуальності світобудови, тобто існування всього без винятку як думок Творця. А значить визнати рівність всіх перед Творцем, адже ніхто не може Йому вказувати які думки його «хороші», а які «не дуже». По відношенню до Нього ми всі рівні, а значить, рівні між собою. Бог один і під Його покровом місця вистачить усім.

Сергій Новоківський в співавторстві з Севою Файнерманом.

P. S. Духи вещают: А еще заголовок нашей статьи «Сквозь тернии к звездам» может стать хорошим логотипом на печати. Тем более что стоимость изготовления печати не такая уж и большая и если есть хорошая дизайнерская идея для нее, то нужно обязательно эту идею воплотить в жизнь.