Нічого не чути – ні звуків волинки, ні вуличного гаміру, звичайно, коли на три милі навколо жодної сусідньої хати. Тиша аж дзвенить. І тільки шепіт вітерця та далекий рокіт океанських хвиль. Навколо – синь неба, величний океан і казковий ліс. Це – Isle of Skye, An t-EileanSgitheanach, який ще називають Острів Туманів.

Хатинки на шотландських островах розкидані через великі відстані, на деяких островах всього по п’ять-сім хатинок, школа і церква. Маленька крамничка, в якій дещо можна купити, не працює по вихідних, а щоб зайти до сусідів за сіллю треба пройти годину, а іноді і не дійдеш – до деяких хат немає дороги, можна тільки доплисти.

В ясну погоду з берега видно інші острови – Outer Hebrides, і в один сонячний день навіть вийшло їх сфотографувати.

Іноді припливає великий паром з Великої Землі (парадокс, але так тут називають Британію), і рудоголові діти вибігають його привітати. Ось так і розважаємось – нема коли сумувати.

Зате по суботах (або в інший назначений день, як домовимося) – танці, і звідки стільки людей приходять? З’їжджаються сусіди з усього села, навколо одинокої хатинки повно автівок – нема де припаркуватись! А ще з сусідніх островів гості – хто на паромі, хто на човнах, цілими родинами! Англійської мови не чути – усі спілкуються гальською. Старі люди навіть не розуміють англійську.

Хто несе музичний інструмент, хто легенькі черевички для танців – всі приготувались до розваг. І всі обов’язково принесли щось смачненьке – на столах та підвіконнях немає вільного місця! Але щоб поласувати тим, що на протилежному підвіконні, треба приєднатись до танцю – так просто не пройдеш!

Танцюють усі – дорослі і діти, старенькі бабусі і дідусі. В селах гірської та островної Шотландії музичні традиції дуже глибокі, а почуття общини надзвичайно міцне. Сусідські вечорниці збирають багато людей і музика з аккомпаніментом підборів танцюристів лунає годинами. Мелодії – нескінчені Stratspeys and Reels. Це може здаватись нудним, але не в цьому випадку, тому що у кожного музиканта, як і в кожного танцюриста, свій особистий стиль і витонченість – це надає постійної новизни і непередбачуваності в імпровізаціях.

‘The piper loud and louder blew, the dancers quick and quicker flew!’Роберт Бернс надзвичайно вірно відчув цей стан трансу, в якому знаходяться гості на шотландських вечірках. А коли всі вже попадали від втоми, починаються неповторно прекрасні гальські пісні, усі гості приєднуються до загального хору – і відчуваєш себе мізерною краплею у безмежному просторі. На звуки музики випливають на берег допитливі тюлені і видри, кумедно піднявши голови.

Ну а потім – черга степ-дансу. На шотландських вечірках найкращих танцюристів завжди просять станцювати соло, і з почуттям гумору вони влаштовують веселе змагання. Найкращими «степістами» в Шотландії вважаються ті, чиї кроки ближче до підлоги і співпадають не тільки з ритмом, але й з мелодією – ноги танцюриста мають бути одним з музичних інструментів оркестру. Більшість шотландських степістів – музиканти, а більшість музикантів уміють танцювати.

У давні часи і до минулого сторіччя сільські жінки танцювали босоніж, що надавало їхнім рухам природної легкості і граціозності. Чоловіки працювали на землі і тому носили пошиті вручну шкіряні черевики, які були зручними для танців. Рибалки носили черевики на дерев’яній підошві, яка голосно відстукувала в такт музиці. Черевики дітей підбивали залізними набійками для тривалішого носіння – і вони також весело гупали під час танців. І сьогодні на островах Шотландії дівчата танцюють босоніж.

Так, це справжні представники кельтської культури, на відміну від романтичних балерин та пафосних лицарів у маскарадних костюмах, які створили свою ‘кельтську’ субкультуру в Європі. Світової популярності набули численні музичні колективи й окремі виконавці ірландської та шотландської фольклорної музики, мало не у кожній західній країні з’явилися футбольні чи баскетбольні команди з назвами на зразок Celtics, надзвичайно популярними стали художня література, кінофільми, танцювальні шоу з використанням кельтських міфологічних мотивів (наприклад «Володар кілець» Дж. Р. Р. Толкієна, кінострічки на кшталт ‘Braveheart’, ірландський балет ‘Riverdance’).

Як наслідок захопленням кельтською культурою з’явилась велика кількість угрупувань, музичних та танцювальних колективів, які намагаються відтворити ‘кельтські мотиви’ в своїй діяльності. В своїх назвах та гаслах вони часто використовують слова з гальської мови, але, не вміючи їх читати, перекручують на власний розсуд, аби звучало фантазійно – Самайн (хоча ‘Samhain’ правильно читається ‘саван’), Lugnasad / Лугнасад (хоча ‘Lughnasadh’ правильно читається «лунаса» або «лунасах» – в залежності від місцевості). Дівчата, захоплюючись ірландськими танцями, бачать себе феями, а хлопці – лицарями, змішуючи при цьому до купи гірських воїнів і лицарів короля Артура. Все це молодь називає ‘кельтською культурою’. Але ті, хто вирішив серйозно вивчати кельтську культуру, зараз серед гостей, співають гальські пісні, грають на музичних інструментах і танцюють шотландські танці.

Якщо є час, сідаємо на паром і пливемо на інші острови. Один з маршрутів відповідає відомій пісні ‘The Dark Island’: When the steamer leaves Oban and passes Tiree …По дорозі пропливаємо острови Mull, Islay – на цьому маленькому острівку на три тисячі жителів, вісім заводів віски і дві броварні, The Dark Island – це острів Benbecula, ніхто не може сказати, чому його називають темним: білий пісок, синій океан, блакитне небо – якби не було так ‘прохолодно’, можна вважати, що ти на Гавайях. Програма така, як і на всіх інших островах – вдень ні душі, ввечері танці з гостями з сусідніх островів.

Красу цих місць важко передати словами, але це не популярні місця для сучасних туристів – розважальних закладів і сувенірних кіосків тут не знайдеш, адже туристи в таку далечінь не доїжджають (тобто, не допливають), а ті, хто випадково потрапляють – тікають зі скуки.

Можливо, ви спитаєте – а чим займаються сільські жителі шотландських островів? Точнісінько тим самим, що і сільські жителі України – землеробством, фермерством, усі мають городи і худобу, тобто цілий день зайняті по господарству. А як на мене – це і є справжнє життя, адже людині насправді більшого і не треба. Всі інші розваги надумані самими людьми від невміння знаходити або створювати прекрасне поруч.

Автор: Анжела Гергель.

P. S. Духи вещают: А еще шотландские дети играют в такие же игры, как и наши дети. Ведь дети они везде одинаковые – веселые, жизнерадостные, любопытные и искрение.