Сьогодні в гостях журналу Пробудження ще один гість, мій хороший товариш пан Патрон (Патрон це звісно сценічний псевдонім, а в миру Сашко). Свого часу Патрон навіть написав дві статті для нашого сайту: про контемпорарі-денс та усвідомлення кохання. І певно так йому сподобалось писати, що нещодавно створив свій власний сайт про музику і танці в Україні.

– Отож, доброго дня Патроне, розкажіть будь-ласка, що означає ваш псевдонім, чому він такий?

Доброго дня Павло. Справа у тому, що фамілія моя Пуляєв, тому в дитинстві кликали Пуля. А зараз підріс трохи – тому серед друзів заслужив “звання” Патрон.

– З чого почалось ваше захоплення танцями і музикою?

Справжня і любов і закоханість у музику у мене почалася з групи Apocalyptica, вони грають рок музику на віолончелях. Ці унікальні хлопці створили мій погляд на музику і мій музичний смак. Щодо танців, то головна причина, чому я почав танцювати – це звісно кохання. А кожне кохання вимагає і спонукає до самовдосконалення і саморозвитку, у цьому мені допомогли танці.

– А якими танцями ви взагалі займаєтесь, яку полюбляєте музику, може граєте на якомусь музичному інструменті?

Музичними інструменами нажаль не володію. Музику слухаю дуже різну, але якісну. Останнім часом полюбляю ліричний хіп-хоп, дуже подобається стиль поп-рок – він зараз дуже стрімко розвивається і, я вважаю, у правильному напрямку. Танцюю контемп, точніше намагаюся танцювати. Вважаю, що зараз – це “король” серед танців і саме цей стиль дає можливість вдосконалюватись не тільки в танцювальному мистецтві, але і у житті!

– Зараз у наш час з екранів телевізорів та радіо йде засилля примітивної музики, так званої попси, щось схоже відбувається в світі танців. Як гадаєте, куди котиться сучасне мистецтво, зокрема мистецтво сучасного танцю?

Так, нажаль, зараз хіп хоп, рок і багато інших стилів “пливуть” у русло попси. Є звісно і вдалі випадки, але в більшості це примітивізм. Якщо говорити про музичне мистецтво, то потрібні терміново його рятувати. І зробити це можуть тільки ті люди, які відчувають музику на духовному рівні і яким музика допомагає вдосконалюватись у житті. Поки що, я вважаю таких людей достатньо, але їм потрібно активізуватись. А мистецтво танцю надзвичайно багатогранне і філософське. Воно апріорі не може деградувати,а тільки розвивається і буде розвиватися надалі.

– Що саме головне у танці на вашу думку?

Оце так питання. Якщо брати танець, як виступ – то саме головне ритмічність і музикальність танцівника. А ну якщо розглядати танцівника, як маленьку частину нашої танцюючої планети, то у кожному танці – головне особистість. Тому основне – це вчитися бути технічним у танці через призму свого “я” – бути собою у танці!

– От ви зараз займаєтесь сучасними танцями, а як гадаєте якими будуть танці (і музика) через сто років, у 22-му столітті?

Не задумувався над цим. Ну про музику я сказав вже вище – я закликаю всіх справжнів музикантів до єдності з собою. Тільки тоді у музичного мистецтва буде майбутнє. А танці… Зараз нажаль дуже багато танцювальних шкіл тільки “хоронить” танцювальне мистецтво і танцівників, навчаючі молоде покоління завченим хореографіям, які роблять з них зомбі танцорів. А майбутнє за танцювальними школами, де крім мистецтва танцю приділяли б ще значну увагу психології. Дуже б хотілося, щоб кожен танець у 22 столітті був унікальним.

– Яка ваша найбільша мрія?

Це власна сім’я. І щоб у моїй родині не “жили рутиною”, а щоб кожен з нас, розвиваючись сам, допомагав розвиватись один одному і, отже, і нашій родині.

– І на завершення ваші побажання читачам журналу Пробудження?

Впустіть танець і музику у своє життя – і буде вам щастя!!!

І я від імені журналу Пробудження дякую Патрону-Олександру за інтерв’ю, бажаю йому зустріти своє справжнє кохання та побудувати міцну сім’ю (і мінімум трійку маленьких Патрончиків)

P. S. Духи вещают: Если вас вдохновило наше интервью о танцах, как великом искусстве, советуем не мешкать, а побыстрее начинать учится танцевать. Для этого можно пойти на танцы для начинающих и уже со временем познать великое искусство танца.