Любий порядний вебмастер (власник якогось сайту) знає наскільки часом буває шкідливим та руйнівним для улюбленого сайтику та званий копіпаст чи плагіат, коли матеріали для сайту бездумно копіюються з інших сайтів. І справді цей шлях здається таким легким, магічні кнопочки Crtl+с та Crtl+v і все готово, думати вже нічого не треба, щось писати, літери складати в слова, слова в речення. Але як то водиться, легка дорога веде прямісінько у пекло… Або до бану, ну то коли пошукові системи типу Гугла (Гоші) чи Яндекса (Яші) повністю викидають такий сайт з свого пошуку. І справді нащо такий сайт здався, в якому все скопійоване з інших сайтів, його цінність стрімко наближується до нуля. Це був маленький екскурс у нехитру науку сайтопросування, яку ще називають трьома чарівними літерами – СЕО. А тепер то все потихенько помаленьку перенесемо у площину психології, адже якось так виходить, що наш вельмишановний пан копіпаст живе та взагалі файно чується не лише в інтернеті на всіляких сайтах поганої якості (так званих г-сайтів, що означає літера «г» догадайтеся самі) а і, о ні, у наших любих голівках…

Так-так копіпаст у наших головах живе вже значно довше за існування всіляких інтернетів з його трильйонами самих різних сайтиків. Як ви вже мабуть здогадалися копіпаст у головах – це чужі думки, ідеї та переконання, якими набиті наші мозки. Буває часом, коли такий копіпаст і зовсім займає ледь не 100% наших думок, але то вже в особливо запущених станах, коли людина геть лінується думати отим круглим предметом, який зветься головою. І справді, нащо думати, коли за нас і так можуть чудово подумати інші дяді і тьоті, нав’язати свої потрібні їм (але не нам) переконання, думки, ідеї. З екранів телевізору, сторінок книжок, газет, тепер вже з інтернету, то і діло, ллється шквал всілякого інформаційного мотлоху, який потрапляє у наші голови, формує наші думки, а потім маємо те, що маємо…

Але ж ті всі думки не наші, вони чужі, от ви коли небудь задавались питанням: а звідки взагалі береться думка. От скажімо, йдемо ми по вулиці і тут раптом подумалось «хочу морозива». Звідки взялась ця думка і чи справді ми хочемо того морозива? Чи може хочемо пива? Або пізнати сенс буття чи чоколяди, чи ще чогось. І як відрізнити чужу думку від своєї? Це все зовсім не просто, адже спершу доведеться відповісти на питання – «хто такий я?». І тільки тоді зможемо це все розрізнити і побачити весь той зовнішній, нав’язаний нам копіпаст всередині нас самих.

Бож як то не парадоксально – ми думаємо весь час, але по справжньому думаємо дуже мало, і тільки одиниці, які думають по справжньому багато, формують якісь нові ідеї, думки, а решта людей їх бездумно повторює, запозичує, копіює, а магічне «Crtl+с та Crtl+v» існує ще з початків світу, бо завжди були люди, які думали і люди які просто користувались думками інших.

Якось один вчений професор філософії прийшов в гості на чай до просвітленого буддійського майстра дзен, щоб розпитати його про суть дзен, просвітлення, сенс буття і далі по списку. Майстер гарно прийняв професора і як то водиться, перш ніж приступити до філософської бесіди запропонував випити чаю. Після того як чайник весело закипів, майстер почав наливати чай в чашку професора. Чашка вже наповнилась до країв, але майстер і далі, як ні в чому не бувало, продовжував лити чай, і ось чай вже ллється через край, тече по тарілці, потім по столу, починає стікати на підлогу, а майстер все ллє і ллє чай в переповнену чашку. Нарешті професор не витримує:
– Скільки можна! Ви що не бачите, що чашка вже давно повна!?
– Та невже,- спокійно відповідає майстер дзен, – чашка не повніша від вашої голови пане професоре. Ви прийшли мене розпитати про суть дзен, але як я можу вам щось про це розповісти, коли ваша голова вже і так переповнена, як ця чашка чаєм, всілякими думками, самими різними філософськими концепціями, ідеями та переконаннями?

Ось така гарна дзен-буддійська притча, між іншим реальна історія, що трапилась з великим дзенським майстром Нан-Іном. Адже, щоб чогось навчитись, перш за все, треба дати раду з своїми власними думками, більшість з яких нажаль копіпаст, який формувався та вливався в наші голови ще від дитячих років, з вихованням, телебаченням, інтернетом, книжками. Звісно, не всі запозичені знання є поганими, серед них є дуже потрібні та корисні ідеї, але й є багато всілякого сміття та мотлоху. Перед Пасхою, яка ось вже недавно скінчилась, багато людей робило генеральні прибирання у своїх помешканнях, але іноді буває дуже корисно та потрібно зробити таке ж саме генеральне прибирання, тільки у своїй голові.

На завершення невеличкий вірш.

Для того, щоб відкрити суть
Думок усіх таємних,
Та істинних, натхненних.
Звільни свій розум від сміття
Для свого ж кращого буття

Бо повна чаша – розум твій
Знаннями не своїми,
Переконаннями чужими,
Людськими думами важкими.

Щоб вчитись мудрості і правді,
Забути мусиш їх назавжди.
Опорожнити свою чашу
І заварити нову кашу.

P. S. Духи вещают: В любом случае основным выводом статьи будет такой: дабы стать успешным человеком, прежде всего, необходимо научится мыслить самостоятельно, а то никакие курсы, тренинги, даже такие эффективные как организация тимбилдинга вам не смогут помочь, если вы будете оставаться попросту попугаем, пересказывающем мысли других.