Буддизм, як і будь-яка інша релігія, має велику кількість різноманітних течій та напрямків. Серед тих напрямків є один надзвичайно цікавий. Бо саме він представляє собою велику містичну та езотеричну суть буддизму. Це дзен-буддизм, або просто дзен. Дзен в перекладі з японської мови означає медитація, або ж інше значення – пустота (мається на увазі пустота розуму, пригадайте яку чудову мантру співав великий даоський гуру Віні Пух в мультику: “В голове моей опилки – не беда!”).

Дзен дуже простий та складний одночасно, адже простота сестра таланту, однак простим бути ой як не просто. Що маю на увазі, в’їхати у дзен чомусь дуже складно для багатьох (особливо інтелектуальних) людей (може тому, що дзен погано дружить з логікою, якийсь він зовсім не логічний, кращий друг дзена – парадокс). Але якщо в когось таки виходить в’їхати у зміст великої мудрості дзен, той розуміє як все геніально просто. (То ніби знову повернутись у дитинство)

Оце вам нагальний приклад відомого дзен-буддиста сучасності (ну майже сучасності) Альберта Ейнштейна. Він точно розуміє дзен.

Як напрямок буддизму дзен абсолютно унікальний. Унікальність в тому, що дзен ніколи не переймався метафізикою, вченнями про влаштування світу, законами карми, дхарми, колесами сансари, причинно-наслідковими зв’язками, тощо. Єдине чим займається традиція дзен – досягнення просвітлення, не колись там, в наступному житті, а вже і негайно, тут і тепер. Дзен надзвичайно практичний (навіть прагматичний). І як не дивно лише в традиції дзен, на протязі віків велика кількість людей таки досягали просвітлення, (чи нірвани) того найвищого стану свідомості в буддизмі, до якого належить прагнути всім правовірним буддистам.

Суть дзен передає один файний анекдот (в основі його лежить цілком реальна історія про видатного японського майстра дзен Банкея)

Зустрілись якось учень йоги та учень дзен, і давай кожен своїм вчителем хвалитись. Учень йоги каже: “Мій вчитель крутий, він спить на цвяхах, їсть скло, ходить крізь вогонь, і йому хоч би що.” На що учень дзен відповідає: “Е ні мій вчитель значно крутіший, коли голодний він їсть, коли спраглий він п’є, коли хоче спати – він спить”.

Отакий анекдот про важливість бути самим собою та вміння бачити великі чудеса у простих буденних речах (хіба не чудо їсти, коли ти голодний, пити, коли ти спраглий?). Там де хтось бачить лише буденщину, майстер дзен бачить маленьке чудо. Дуже багато спільного у традиції дзен-буддизму з давньою китайською релігією даосизму.

Історія виникнення дзен-буддизму приблизно така: власне буддизм народився в Індії, але невдовзі покинув цю країну (яка продовжувала залишатись вірною своїм старим індуїстським богам та індуїзму) і помандрував до Китаю. Там в Китаї він зустрівся з даосизмом, і трапилось в них велике кохання. Після того як буддизм переспав з даосизмом, від їхнього шлюбу народилось дитятко, яке і назвали дзен. Себто дзен-буддизм увібрав в себе як елементи класичного буддизму, так і китайського даосизму. Перша його китайська назва була – чань, потім з Китаю цей рух поширився в Японії, а по японські китайський ієрогліф чань пишеться як дзен. А вже з Японії вчення дзен поширилось на захід, в Америку та Європу тому і знаємо ми його власне як дзен (хоча китайська назва чань є більше правильнішою та автентичнішою).

Засновником традиції дзен та по сумісництву першим патріархом дзен-будизму був легендарний буддійський монах Бодхідхарма, який жив у 5-му столітті вже нашої ери в Індії. З Індії Бодхідхарма, яко буддійський місіонер мандрує до Китаю. Важко сказати в який момент Бодхідхарма став просвітленим, і в якій країні він перебував у той час, про це історія мовчить.

Це Бодхідхарма мандрує з півдня на крилах весни. Російська рок група Акваріум навіть склала пісню про Бодхідхарму, правда назвав його таким звичним слов’янським іменем як Іван. (Іван Бодхидхарма)

По легенді, коли мудрець Бодхідхарма приїхав до Китаю, його там прийняв Імператор Ву – адепт буддизму, прославлений будівництвом буддійських монастирів, храмів, перекладом буддійських писань. Він запитав у Бодхідхарми – які заслуги принесуть йому його діяння і був приголомшений відповіддю.
– Ні яких, – Відповів Бодхідхарма. Справжні заслуги йдуть із серця і не пов’язані з діяннями у світі, які робить кожна нормальна людина.
– Тоді що таке священна релігія ?- Запитав імператор.
– Велика пустота і нічого священного у ній.

Бодхідхарма оселився в околицях всесвітньо відомого буддійського монастиря Шаолінь. (монастир Шаолінь такий відомий власне через східні єдиноборства, всіляку карате, айкідо, ушу, які почались з нього) Біля того монастиря Бодхідхарма провів 9 років у медитації, дивлячись на стіну. Від непереривного сидіння в позі лотоса за такий довгий термін, у нього навіть відмовили ноги, однак Бодхідхарма зовсім не засмутився через таку дрібницю. (А він тоді вже був просвітленим паном, іншими словами перебував у нірвані) А для просвітлених немає нічого не можливого. Для того, щоб зробити свої ноги знов здоровими, він розробив цілий комплекс фізичних вправ і за короткий час знову був на ногах. Ці вправи він передав монахам з монастиря Шаолінь, і згодом вони стали основою всіх східних єдиноборств, а монастир всесвітньо відомим центром всяких карате та ушу. Ну а Бодхідхарму можна справедливо рахувати засновником східних єдиноборств. (Звісно в самого Бодхідхарми ніколи навіть думки не було давати кому не будь тягла, на відміну від всяких сучасних каратистів)

Головною духовною практикою в традиції дзен є дзадзен. Дзадзен – сидяча медитація. Все просто – монахи сидять в залі та медитують. А їхній майстер (вчитель) в той час ходить з великою бамбуковою палкою серед медитуючих монахів, і як тільки бачить, що хтось з монахів халявить, а не медитує, б’є щосили бідаку монаха своєю палицею. Дуже дієво. До речі в давній Греції палицю, яку використовували для погону скота, називали стимулом. В традиції дзен такий стимул застосовується по відношенню до людей та їхньої духовної роботи, а поєднання палиці дзенського майстра з головою нерадивого учня (чи монаха) дає просто чудові плоди просвітлення.

Другою цікавою практикою традиції дзен є коани. Коан – специфічний літературний жанр, притаманний лише для дзен-буддизму. Є кілька розумінь того, що таке коани, одне з них таке: коан – це опис розмови вчителя і учня, в ході якої останній або досягає просвітлення (або отримує палкою по одному місцю). Ще одне розуміння коану таке: коан – це задача, яку дає майстер учню, для того, щоб останній думаючи над нею досягнув просвітлення (або ж знову отримав удар палкою по одному місцю). Взагалі дзенськи коани заслуговують на окрему статтю на сторінках нашого журналу.

Традиція дзен-будизму свого часу мала величезний вплив не лише на релігійне життя середньовічних китайців та японців, а і на мистецтво, та взагалі культуру. Культурний спадок дзен-буддизму величезний, завдяки йому окрім східних єдиноборств зародились такі штуки як японська чайна церемонія, мистецтво орігамі, японська поезія хайку та танкха, мистецтво каліграфії. На початку 20-го століття дзен був відкритий заходом, і мав великий вплив на західну культуру, своє натхнення в традиції дзен черпали американські письменники бітники (такі як Джером Селінджер, Джек Керуак), рок музиканти (яскравим прикладом є рок-група Led Zepelin, один з сольних альбомів її вокаліста Роберта Планта так і називається “Now and Zen”) Про вплив традиції дзен на сучасність теж буде окрема стаття.

Ну і на завершення трошки гумору. Знаєте як виглядає дзен-буддизм по нашому?
– Будеш?
– Буду!
Ддзенн!!!

Все, йду практикувати дзен-буддизм по нашому. 🙂

P. S. Духи вещают: Вместо того чтобы медитировать на стену как товарищ Бодхидхарма, можно медитировать перед компьютером на красивые обои для рабочего стола. Но сперва придется, эти самые обои для рабочего стола бесплатно скачать и тогда Ваша медитация непременно будет отличной и приведет к просветлению.