— Ви графолог? Ох, прошу, поворожіть мені із мого письма!

Коли трапиться таке почути, то це, очевидно, і глибоко вражає мою „графологічну” свідомість й випроваджує мене з рівноваги. Тоді, в найкращому випадку, я, замість, щоб взятись за аналізи письма, починаю викладати, що це таке графологія й яке її завдання. Часто розбиваю надію на «пророкування майбутнього», на «складання гороскопів» і тому подібне. Чомусь графологію частенько плутають із такою метафізичною наукою, як астрологія; тим часом наше письмо має чисто фізіологічні підвалини й аналіз його не є метафізичною процедурою.

У співжитті з іншими людьми стараємося пізнавати їхній характер. Шукаємо його в думках наших ближніх, і балакаючи з ними, приглядаємося до виразу їх обличчя. Це діється не так із цікавості, а просто з потреби наших соціальних відносин. Проте часто трапляється, що, судячи людину після того, що вона робить чи говорить — ми осуджуємо її зле й стаємо заклопотано перед загадкою.

Коли приглянемося до нашого оточення — побачимо, що кожна людина має щось властивого, що виявляється у її рухах. Вираз цих рухів — це ніщо інше як гра м’язів, стимульована нервовою системою. Ця гра — дзеркало індивідуума. Для сучасного психолога буде більш красномовним сам спосіб говорення, ніж зміст розмови з людиною, до якої він приглядається (Не що говорить людина, а як вона це говорить – це значно більше розповідає про нас). А ще наша невербальна мова: міміка, жести, положення рук, ніг, вільний рух у ході, праці, забаві, плач, сміх — це для вправного ока куди більш виразна мова, за всі слова. Сучасна характеризація ні на хвилину не відступає від тіла людини й тісно зв’язує біологічну форму з самим головним – душею.

Спитаєте, причому тут письмо? Отже, письмо — це найкращий дослідний матеріал. Наше письмо — це власне зафіксований рух, що походить з того самого осередку, що й більшість наших рухів. Значення його не менше. Різниця в цьому, що всі рухи майже невловимі, перехідні — письмо ж одинокий рух, який дає конкретний, постійний образ й тому дає змогу довших і докладних досліджень нашої психеї. Письмо — це не тільки зручність руки: є докази на те, що характерні прикмети письма залишаються навіть тоді, коли людина, втративши можливість писати рукою, навчиться писати ногою, чи устами.

Можливості графологічного досліджування можна означити точно. Наше письмо, в першій мірі, відображає наш характер. Говорити про чисто духовні прикмети людини — важче, але й вони в багатьох випадках наглядні. До аналізу надається найбільш природне письмо, при якому автор не бореться з технічними труднощами. Крім матеріалу (найкраще вільно писана сторінка листа) треба подати вік, стать і звання. Означення віку потрібне тому, що ступінь зрілості в письмі зовсім не мусить йти в парі з літами. Бувають зрілі характери у дітей й противно „підліткові” письма — у дорослих. Що ж до статті — то в наших часах поняття жіночості й чоловічості потихенько втратило різницю. Є жінки з перевагою „чоловічого” інтелекту (всілякі «бізнес-вумен» та «чоловіки у спідницях») і знову ж бувають мужчини з перевагою почуттів над розумом і їм ми приписуємо „жіночий характер”. Тільки з тої точки погляду можна говорити про жіноче й чоловіче письмо.

Найскладніша справа зі званням. Люди, по більшій частині вибирають фах для хліба, не рахуючись з тим, що відповідало б їх здібностям. Очевидно, що є типовий вид письма лікарів (мабуть, всі знають як часом складно розібрати лікарський рецепт, написаний погано розбірливим почерком, часом це під силу тільки аптекарям), адвокатів, підприємців, банківських клерків і т. п. Але буває, що лікар пише як судовик, або професор як інженер. Вже скоріше можна „відгадувати” по письмі людей, що визначаються в науці чи мистецтві.

Не раз доводиться почути таке:
— Ох, у мене письмо щодня інше! — Це не є ніяка аномалія. Вразливі, нервозні люди підпадають настроям. Було б дивно, якби це все не відбивалося в письмі. Щоправда, ті „зміни” є для графолога мінімальні, але все таки для докладного аналізу добре мати кілька зразків одного письма.

Автор: пані Галина, графолог.

Примітка редактора сайту: Як добре що в наш комп’ютерний час є така гарна штука, як клавіатура і можна практично не писати від руки, а то при вигляді мого більш ніж «чудового» почерку у стилі «курка лапою писала» графологам одразу було б відомо про всі мої вади та недоліки (а так я білий та пухнастий))).

P. S. К слову наблюдая своих детей-школьников и то, как у них со временем меняется почерк (у меня, например, менялся) можно сделать однозначный вывод и об изменение характера вашего ребенка. Это целиком нормально, ведь характер у всякого человека начинает формироваться с самого юного возраста и очень важно семейным психологам (кстати, хорошего семейного психолога можно найти тут) и особенно родителям проследить, чтобы характер детей формировался правильно, ведь как говорят: «посеешь привычку – пожнешь характер, посеешь характер – пожнешь судьбу».