Наука графологія – пізнання людської психології через почерк
— Ви графолог? Ох, прошу, поворожіть мені із мого письма!
Коли трапиться таке почути, то це, очевидно, і глибоко вражає мою „графологічну” свідомість й випроваджує мене з рівноваги. Тоді, в найкращому випадку, я, замість, щоб взятись за аналізи письма, починаю викладати, що це таке графологія й яке її завдання. Часто розбиваю надію на «пророкування майбутнього», на «складання гороскопів» і тому подібне. Чомусь графологію частенько плутають із такою метафізичною наукою, як астрологія; тим часом наше письмо має чисто фізіологічні підвалини й аналіз його не є метафізичною процедурою.
У співжитті з іншими людьми стараємося пізнавати їхній характер. Шукаємо його в думках наших ближніх, і балакаючи з ними, приглядаємося до виразу їх обличчя. Це діється не так із цікавості, а просто з потреби наших соціальних відносин. Проте часто трапляється, що, судячи людину після того, що вона робить чи говорить — ми осуджуємо її зле й стаємо заклопотано перед загадкою.
Коли приглянемося до нашого оточення — побачимо, що кожна людина має щось властивого, що виявляється у її рухах. Вираз цих рухів — це ніщо інше як гра м’язів, стимульована нервовою системою. Ця гра — дзеркало індивідуума. Для сучасного психолога буде більш красномовним сам спосіб говорення, ніж зміст розмови з людиною, до якої він приглядається (Не що говорить людина, а як вона це говорить – це значно більше розповідає про нас). А ще наша невербальна мова: міміка, жести, положення рук, ніг, вільний рух у ході, праці, забаві, плач, сміх — це для вправного ока куди більш виразна мова, за всі слова. Сучасна характеризація ні на хвилину не відступає від тіла людини й тісно зв’язує біологічну форму з самим головним – душею.
Спитаєте, причому тут письмо? Отже, письмо — це найкращий дослідний матеріал. Наше письмо — це власне зафіксований рух, що походить з того самого осередку, що й більшість наших рухів. Значення його не менше. Різниця в цьому, що всі рухи майже невловимі, перехідні — письмо ж одинокий рух, який дає конкретний, постійний образ й тому дає змогу довших і докладних досліджень нашої психеї. Письмо — це не тільки зручність руки: є докази на те, що характерні прикмети письма залишаються навіть тоді, коли людина, втративши можливість писати рукою, навчиться писати ногою, чи устами.
Можливості графологічного досліджування можна означити точно. Наше письмо, в першій мірі, відображає наш характер. Говорити про чисто духовні прикмети людини — важче, але й вони в багатьох випадках наглядні. До аналізу надається найбільш природне письмо, при якому автор не бореться з технічними труднощами. Крім матеріалу (найкраще вільно писана сторінка листа) треба подати вік, стать і звання. Означення віку потрібне тому, що ступінь зрілості в письмі зовсім не мусить йти в парі з літами. Бувають зрілі характери у дітей й противно „підліткові” письма — у дорослих. Що ж до статті — то в наших часах поняття жіночості й чоловічості потихенько втратило різницю. Є жінки з перевагою „чоловічого” інтелекту (всілякі «бізнес-вумен» та «чоловіки у спідницях») і знову ж бувають мужчини з перевагою почуттів над розумом і їм ми приписуємо „жіночий характер”. Тільки з тої точки погляду можна говорити про жіноче й чоловіче письмо.
Найскладніша справа зі званням. Люди, по більшій частині вибирають фах для хліба, не рахуючись з тим, що відповідало б їх здібностям. Очевидно, що є типовий вид письма лікарів (мабуть, всі знають як часом складно розібрати лікарський рецепт, написаний погано розбірливим почерком, часом це під силу тільки аптекарям), адвокатів, підприємців, банківських клерків і т. п. Але буває, що лікар пише як судовик, або професор як інженер. Вже скоріше можна „відгадувати” по письмі людей, що визначаються в науці чи мистецтві.
Не раз доводиться почути таке:
— Ох, у мене письмо щодня інше! — Це не є ніяка аномалія. Вразливі, нервозні люди підпадають настроям. Було б дивно, якби це все не відбивалося в письмі. Щоправда, ті „зміни” є для графолога мінімальні, але все таки для докладного аналізу добре мати кілька зразків одного письма.
Автор: пані Галина, графолог.
Примітка редактора сайту: Як добре що в наш комп’ютерний час є така гарна штука, як клавіатура і можна практично не писати від руки, а то при вигляді мого більш ніж «чудового» почерку у стилі «курка лапою писала» графологам одразу було б відомо про всі мої вади та недоліки (а так я білий та пухнастий))).
P. S. К слову наблюдая своих детей-школьников и то, как у них со временем меняется почерк (у меня, например, менялся) можно сделать однозначный вывод и об изменение характера вашего ребенка. Это целиком нормально, ведь характер у всякого человека начинает формироваться с самого юного возраста и очень важно семейным психологам (кстати, хорошего семейного психолога можно найти тут) и особенно родителям проследить, чтобы характер детей формировался правильно, ведь как говорят: «посеешь привычку – пожнешь характер, посеешь характер – пожнешь судьбу».
7 thoughts on “Наука графологія – пізнання людської психології через почерк”
я вже навіть не пам’ятаю який у мене почерк) пам’ятаю лише коли писав у школі, то він був не найкращий), а зараз я так рідко щось пишу від руки, що коли це роблю, то лише стараюсь писати так щоб потім хтось зміг це прочитати :).
Хтось може сказати, що це погано, але особисто я вважаю, що люди навпаки повинні більше користуватись електронним вводом інформації, це екологічніше, зручніше і зрозуміліше для тих хто потім повинен це читати.
Це точно, я сам теж за компютерний набір, ох би важко мені прийшлось, якби не було клавіатури, а то пригадую в школі уроки письма були для мене справжньою каторгою.
для мене були каторгою конспекти: цілі уроки присвячені писанині, занотовування дат і термінів, листки зошита просякнуті пастою з кулькової ручки до втрати гнучкості, одним словом – маразм, маю надію, що зараз вже використовують якісь більш адекватні методики навчання. Але більшість людей і досі не дружить з клавіатурою. Коли треба записати номер телефону, то відразу хапаються за ручки і блокноти замість того щоб відразу ввести в пам’ять телефону, те ж саме стосується різних дрібних нотаток. Коли треба поділитись документом, то не задумуючись роздруковують, хоча для цього не має потреби. Щоб пересвідчитись в цьому достатньо зайти в будь який офіс, і можна побачити навколо кожного комп’ютера купи макулатури, 90% якої в кінці дня опиниться в смітнику.
Здається, наша система освіти перебуває ще в минулому столітті. Хоча писати теж треба вміти, але вважаю у сучасних школах дітей мають навчати набирати на клавіатурі на рівних з писанням від руки, а уроки інформатики та компютерної грамотності вводити з перших класів, а не останіх (як то є зараз). Час змінюєтсья, має змінюватись і освіта в ногу з ним. Як каже давня еврейська приказка – “Не судіть ваших дітей по собі, адже вони народились у інший час”.
в нас постійний дефіцит фінансування, і як наслідок дефіцит книжок, кожен рік видають якісь “нові” версії і люди повинні знову і знову купувати книжки, бо вони затверджені Міносвіти, а старі вже не підходять. Викидати купу грошей на книжки люди немають ні можливості ні бажання, тому практика конспектів продовжує використовуатись. Особисто я думаю, що вже через декілька років, теоретично можна було б всерйоз почати перехід від паперових на електронні книжки, але для цього повинна бути державна програма, яка зробила б е-book доступний кожному. Звичайно це не був би kindle fire, а набагато простіший девайс, який би робив тільки те, що потрібно учневі, а саме відображав документи у затвердженому стандартному форматі і скачував би обновлення матеріалу з сервера Міносвіти. Це дозволило б колосально економити не кажучи вже про екологічну складову. Але звичайно все це тільки в тому випадку, якщо буде нова адекватна влада, бо якщо вони ставлять лавочки в метро за 30 000 грн. то боюсь уявити по скільки вони будуть закуповувати електронні книжки.
Ага і скільки ще покладуть у кишеню від відкатів при введенні електроних книжок.
Раджу ще пізнавальну статтю про графологію у №9 психологічного журналу “Експеримент” 🙂