Мусульманський схід – лише ці два слова малюють у нашій уяві яскраву картину – чоловіки в білих чалмах здійснюють намаз на килимках у сторону Мекки, муедзин з високого мінарету щосили вигукує «Алах Акбар!» закликаючи всіх правовірних на вечірню молитву. Та на передньому плані – самі чоловіки, і лише подалі, якщо придивимось уважніше, то побачимо жінок, повністю закритих у паранджу. Відношення до жінки в ісламі – тема складна та специфічна, традиційно в країнах, які і досі живуть за законами шаріату, жінка не має практично жодних прав, вона змушена носити паранджу у громадських місцях, вона не може здобути освіту, а про кар’єру – і годі говорити – єдиний її священний обов’язок – це служіння своєму чоловіку, та догляд за домом та дітьми. Якщо ж чоловік багатий та заможній, то моральні норми ісламу цілком дозволяють йому завести кількох жінок, а то й створити справжній гарем (ну то вже, коли чоловік дуже заможній, там якийсь султан чи нафтовий шейх). Але не зважаючи на це все, на всі ці релігійні заборони та обмеження щодо жінок, на мусульманському сході була жінка, яка, о диво (!) мало того, що не носила паранджі, а ще й при цьому користувалась славою великої святої, аскета, подвижниці; жінка, яка була справжнім духовним лідером, а чимало чоловіків були її учнями та схилялись перед її мудрістю. Це Рабія аль-Адавія – видатна жінка суфій.

Суфії. Навіть для більшості правовірних мусульман ці люди часто здавались диваками, і то в кращому випадку, а в гіршому – відвертими єретиками та богохульниками і нещадно переслідувались. Пізнати Аллаха?! Відчути справжню Божественну любов, релігійний екстаз?!! Та що ви таке говорите! Люди завжди переслідували те, що їм було незрозуміло, особливо у релігії, чи то ісламі, чи християнстві, нажаль….

Рабія аль-Адавія була суфієм, якраз належала до тих незвичайних людей, які понад усе хотіли пізнати Бога та прагнули цього найбільше. На питання своїх учнів про Рай Рабія відповідала: «Спочатку сусід, потім дім». Іншими словами це означало, що, перш за все треба прагнути не до Раю, а до Бога. Адже ті, хто прагнуть до Раю у потойбічному житті, насправді шукають власної вигоди та задоволення своїх егоїстичних потреб, при тому навіть Богу намагаючись дати хабаря, чи не так?

Життя Рабії аль-Адавії хоч і оточено покривалом різноманітних притч та легенд про неї, часом фантастичних, але це була цілком реальна історична особа, вона народилась у 717 році в місті Басрі. Народилась у бідній родині. В її батьків вже було троє старших дочок, тому її при народжені і назвали Рабією (четвертою). За легендою, після народження Рабії, до батька дівчини під час сну явився сам пророк Мухаммед, який передбачив, що його молодша донька стане великою святою.

У Рабії була дуже не проста доля (мабуть, великим людям, Бог часто дає і великі випробовування), батьки померли, ще коли вона була зовсім малою дівчиною. Залишившись сиротою, вона потрапила у руки розбійників, які продали її у рабство. Але замість того, щоб озлитись на весь світ, Бога, долю, людей, Рабія не зламалась і навпаки отримала найцінніший дар – віру, надію та любов. І якось один з чергових хазяїнів дівчини був настільки зворушений її глибокою набожністю, відданістю, та молитвами, що, врешті, відпустив дівчину на волю. Звільнившись від рабства, Рабія стала повністю самостійною жінкою, звільненою від опіки будь-яких родичів-чоловіків. Вона стала на шлях суфія – духовного шукача і прославилась своїм аскетизмом та великою мудрістю. Не дивно, що багато її видних сучасників-чоловіків, серед яких був навіть сам емір Басри – Мухаммед бін Сулейман домагались її руки та серця, бажаючи взяти мудру красуню собі за дружину, однак Рабія, як майже справжня феміністка всім женихам давала отворот-поворот! І це все було на мусульманському сході, де жінкам в основному прийнято носити паранджу та готувати їсти, а не займатись релігійними пошуками!

Єдиним чоловіком, з яким Рабію пов’язувала справжня духовна єдність, сердечна дружба (хто казав, що між чоловіком та жінкою не може бути дружби?), а може навіть кохання (хто зна цих суфіїв), був Хасан аль-Басрі, також суфій, та не просто звичайний суфій, а суфійський майстер, слава про мудрість якого (як і про мудрість Рабії) ходили по всім тамтешнім околицям. Про Хасана та Рабію є цікава притча:

Якось Хасан прийшов до Рабії та побачив як вона сидить в оточенні захоплених шанувальників, які відволікають її пустими розмовами та дурними питаннями. Хасан сказав: «Я вмію ходити по воді. Підемо на це озеро, сядемо посередині та поговоримо про духовні теми, не відволікаючись на мирські розмови». Рабія відповіла: «Я вмію літати. Якщо ви пропонуєте позбутись нав’язливих шанувальників, то пропоную полетіти вверх, сісти на якійсь файній хмаринці та поговорити там». Хасан відповів: «Я не можу це зробити». Рабія відповіла: «Твоїм вмінням не тонути володіє і риба, моїм вмінням літати володіє і муха. Ці вміння, самі по собі не ведуть до істини та не свідчать про духовне, але служать ґрунтом для гордині та пихатості».

Цікавими є філософські погляди Рабії: мудрість полягає в пізнанні Бога та повній відданості Йому. Справжня ж велич людини знаходиться у чистоті серця, молитвах, відданості та вірі у захист Всевишнього та направленні всіх своїх думок на Бога. Ось така вона Рабія аль-Адавія, колишня рабиня та велика свята, жінка, яка своїм життям ламає всі стереотипи мусульманського сходу щодо жінок.

P. S. Духи вещают: Подумалось, а что об этой великой и удивительной женщине-суфии можно было бы сделать отличный онлайн фильм в хорошем качестве. Ведь по своим масштабам Рабиа аль-Адавия не уступает таким великим женщинам в истории как Жанна Д’арк, королева Елизавета, Коко Шанель, Маргарет Тетчер, и про них всех имеются отличные фильмы.