Чи чули ви таку приказку: «Краще – ворог хорошого». Вона має чималий сенс та велику мудрість. Ганяючись за журавлем у небі ми втрачаємо синиць у руці, ганяючись за примарними «краще» втрачаємо «хороше», а з ним і втрачаємо самих себе.

Найголовніша драма у всій цій ситуації полягає в тому, що люди часто не знають, що для них насправді є кращим і в гонитві невідомо за чим (оманливими мріями) втрачають справді хороше (яке зрештою, зовсім не вміють цінувати). Гублять здоров’я на роботі, намагаючись досягнути успіху та купити БМВ чи віллу на Канарах (хіба та вілла чимось краща, ніж хатинка в селі Великі Козявківці, хіба якісь матеріальні блага здатні принести щастя?). Або молоді хлопці/дівчата у пошуках досконалих та ідеальних принців/принцес не помічають справді хороших людей, які знаходяться поруч. Зрештою, можна приводити багато ситуацій, коли краще – ворог хорошого. А замість цього краще приведу повчальну даоську притчу, яка вчить нас, що не треба прагнути до кращого, бо і так все що не робиться – робиться до кращого (навіть коли воно виглядає як гірше). А замість цього варто цінувати те хороше, що ми вже маємо.

Отож, притча.

В одного чоловіка був кінь якого він любив як друга. І вони були справжніми друзями – чоловік та кінь. Кінь був дуже ладний, статний і багато людей хотіли його купити, пропонували чоловіку великі гроші, аби той продав їм свого коня. Але чоловік всіх проганяв: «як я можу продати друга?!». І одного разу сталось так, що кінь десь зник. Односеляни прийшли до чоловіка з наміром його пожаліти: «бідний ти наш, ми знаємо як ти сильно любив цього коня, а тепер він зник. Так ти, принаймні, міг отримати за нього чималі гроші, а зараз нічого не матимеш». Чоловік же їм відповідав: «люди, не поспішайте судити, адже не відомо на зле це, чи на добре, що кінь зник».

І справді через якийсь час кінь з’явився, та ще й не сам, а з цілим табуном гарних конячок. І знову прийшли одно селяни до чоловіка, на цей раз вже з погано прихованою заздрістю: «О яка радість, ти мав одного файного коня, а тепер в тебе їх багато». Та чоловік їм відповів те саме, що і минулого разу: «люди, не поспішайте судити, адже не відомо на зле це, чи на добре, що кінь повернувся».

І справді, через якийсь час єдиний син чоловіка об’їжджаючи одну з тих конячок впав та сильно зламав собі ноги. Як завжди прийшли односеляни, знову з жалем: «о горе, тепер твій єдиний син, опора та підтримка, лежить, немов каліка, лежить з поламаними ногами». Але чоловік відповів їм знову те саме: «люди, не поспішайте судити, адже не відомо на зле це, чи на добре, що мій син поламав собі ноги»

І справді, через якийсь час починається війна, у село приходять урядовці та забирають всіх молодих хлопців у військо. І тільки сина того чоловіка, з поломаними ногами не чіпають. Знову приходять односеляни: «Як добре, що твій син зламав собі ноги, принаймні, він тут, з тобою, а наші сини зараз далеко на війні і невідомо чи вони колись навіть повернуться назад». Та чоловік їм відповідав: «люди, бачу життя вас нічому не вчить, не відомо на зле це, чи на добре»

Так нічого не відомо на зле чи на добре, поразка обертається перемогою, а перемога поразкою, ми ж з вами замість божевільної гонитви по цьому крутому атракціону під назвою життя, можемо лише спинитись, озирнутись по сторонам, подивитись як світить сонечко, співають пташки, вони не прагнуть кращого, вони насолоджуються хорошим, насолоджуються тут і тепер.