Писанка була головним предметом релігійного культу на Україні вже в глибокій давнині й проіснувала з своєю обрядовою частиною до наших часів, зберегла своє багатство оригінальних прикрас і має завдяки тим прикметам дуже важливе культурно-історичне значення. Через розмалювання звичайне куряче яйце перетворюється в писанку, в цей рід освячення яйця, переміщення його в справжній символ, з всіма атрибутами на зразок талісмана. Основою цієї переміни є крашення, покриття шкаралупки знаками, малюнками, які зображують абстрактні уявлення. Тому нічого дивного, що наші писанкарки вважають свою роботу родом таємничої функції й відповідно готуються до неї. На ту ціль обирають найкращі яйця «первісток» себто тих курей, що ледве почали нестися. Відтак, розтовкують кілька таких яєць у понеділок до схід сонця і жовток вимішують з фарбами (Гуцульщина). При цьому важливе значення має також вода, яку іноді беруть із розтопленого снігу, стараючись принести її ранком до хати, не обертаючись нікуди, а при зустрічі з ким не будь не вільно тоді здоровитися й взагалі треба зберігати строгу мовчанку.

Серед таких приготовлянь слідує опісля технічна частина писання, властиве крашення. Писанчарка є свідома своєї місії, їй мусить вдатися її праця, бо інакше писанки і мали би основних прикмет, притягуючої сили, не стали би тим добродійним предметом у дусі народних вірувань. Цілий процес писання ще й досі продовжує зберігати знамена таємного обряду, а в давнину мусів бути справжньою містерією. Суть цієї функції творить орнаментація, котра складається з великої кількості мотивів — здебільшого, — символічного характеру. Але не всі декоративні елементи мають символічне значення, дуже часто новітня писанчарка піднімається на крилах своєї фантазії й перетворює давні мотиви, або вводить власні прикраси. Тому при дослідженнях орнаментації писанок слід вишукувати, перш за все, первісні елементи, бо в них є найбагатша символіка, що тісно поєднується зі значенням самої писанки.

Цілий простір України можна поділити під оглядом писанкових і — як далі побачимо, — вишивкових прикрас, на три полоси: на півночі й південно-західних землях виступає геометричний орнамент, а в середній частині домінує рослинний. Це явище зовсім природне, бо як Полісся так і Гуцульщина з Бойківщинною й Лемківщиною були через довгі віки мало доступні й завдяки тому у них значно краще збереглись архаїчні мотиви. Полісся й Карпати ізольовані природними умовами, довший час не викликали великого зацікавлення, їх не могли зіпсувати чужі впливи й тому вони могли зберегти свої справжні етнологічні цінності. Геометричний орнамент поширюється ще частково на Галицьке Поділля, де заховалися досі давні, дуже цікаві узори на писанках.

А саме, в південно-східній частині Галицького Поділля, що обіймає Борщівський і Заліщицький район, красять до нинішнього дня писанки, в нічому неподібні до орнаментики сусідніх районів. На них бачимо дивовижні — на перший погляд, — кривульки, спіралі, поперевивані різними значками. Тло тих писанок є, як правило, чорним. Це явище тим цікавіше, що звичай фарбування писанок іде в парі зі вільнішим часом, вільним від господарських занять. Але на Поділлі, де земля є незвичайно урожайна, а праць в полі та хаті чимало, той стан міг легко викликати повне занедбання обряду, як це бачимо приміром в околиці від Гусятина поза Тернопільщиною, бо в цій частині краю сьогодні на превеликий жаль майже закинули традицію писання великодніх яєць.

Тією глибшою причиною, що вплинула на збереження писанок у Борщівщині була духова предківська спадщина, старовинна традиція. А до яких далеких границь сягає вона, маємо наглядний доказ на печерних вазах із Більча Золотого. Там археологами було знайдено вхід до широко розгалуженої печери, де були розкинені людські кістки поруч величезної кількості давньої кераміки з епохи новішої кам’яної доби, неоліту. Вхід до цього підземелля находився на полі князя Сапіги, тому він спровадив із Кракова наукову експедицію, а всі нахідки віддав до краківської Академії Наук (західна Україна на той час належала до Польщі), при чому самих ваз назбиралося на два залізничні вози.

І дивна річ, розмальовані прикраси на більчецьких вазах, є в основі зовсім подібні до сьогоднішніх подільських писанок. Той самий орнамент, прийнятий перед тисячами років, переміг у своєму оригінальному вигляді всі небезпеки пізніших впливів і переможно вийшов із цієї мистецької хуртовини. Якщо зважимо дальше, що епоха неоліту тривала від 4000—1900 до н. е., тоді зрозуміємо ще легше значення цієї знахідки. Порівнюючи обидва узори — в розписі кераміки і писанковий, побачимо в них — самозрозуміло, — деякі різниці, але вони випливають лише з пізнішого розвитку форми, являються модифікацією того головного мотиву — спіралі, що домінує на тамошніх вазах. Цей мотив вкривав колись посудину, можливо навіть жертовну, сьогодні він красить символічне яйце і лінія еволюції тягнеться тут безперервно. А коли ж і допущено в розвитку того орнаменту якісь пізніші елементи, то хіба тільки ці, які мають символічне значення.

Автор: Дам’ян Горняткевич.

P. S. Духи вещают: А еще в старину разрисовывание писанок имело не только обрядовый но и магический характер. Так многие молодые девушки искренне верили, что писанка поможет им счастливо выйти замуж, найти хорошего мужа. Некоторые особо смелые девушки даже дарили писанки парням, к которым были неравнодушны.