У дослідженнях української писанкової орнаментики, яка йде до нас з глибоких віків кращими друзями та супутниками стануть дві цікаві панянки: археологія і етнографія. В хронологічному значенні геометричний писанковий орнамент безумовно є найстаршим і тим помітніший, що його зміст творить багата символіка. Взагалі цей рід орнаменту треба вважати своєрідним письмом, графічним зображенням якоїсь ідеї, а його поодинокі елементи складаються у зіставленні зі собою у декоративну цілісність.

Деякі писанкові мотиви геометричного характеру маємо запозичені. До них належать здебільшого символи сонячного культу. Одначе величезна, кількість прикрас повстала у нас зовсім самостійно, незалежно від аналогічних чи схожих явищ у інших народів. Щоб переконатись у високих мистецьких досягнень серед мешканців українських земель вже в найдавніших часах, слід згадати перш за все так званий меандр.

Цей декоративний елемент вчені ще донедавна приписували старовинним грекам та етрускам, з уваги на його високо розвиту форму. Між тим у селі Мізині (Чернігівська обл.) археологами було знайдено доісторичні залишки з часів старої кам’яної доби палеоліту (20 000 років до н. е.), де цей мотив скрізь виступає.

Сам меандр рідко має застосування в українських писанках, кругла поверхня яйця не може легко поєднатись з гострою ломаною лінією. Зате він часто виступає на наших вишивках, головно найбільше Галицького Поділля. Круглою відміною меандру є другий геометричний елемент: безконечник. Безконечник — це улюблений мотив гуцулок, а його назва походить від тривалості лінії, яка в численних закрутах все єднається із собою без видимого закінчення. Але поза Гуцульщиною зустрічаємо безконечник на писанках Харківської області, на Волині, Київщині, Поділлі і Кубані. Писанки з безконечником мають на Україні обрядове значення: пасічник христосується ними з бджілками, кладучи таку писанку під перший вулик, названий хазяїном, щоби від неї «нескінченно роїлися бджоли». Також цей мотив часто з’являється на вишиванках — особливо гуцульських, — хоча вишиванковий безконечник буває звичайно розбитий на куски, а не тягнеться одною довжиною.

У писанковій орнаментиці займає одно з перших і місць свастика з уваги на свій символічний характер. Так-так, до другої світової війни (яка, як знаємо, завдяки Гітлеру демонізувала цей давній сакральний символ) свастика дуже часто зустрічалась зокрема і на українських писанках. Саме слово свастика є староіндійського походження і означає «є добро» або «на здоров’я». В грецькій мові йому відповідає побажання добра, достатку. Свастика була відома всім індоєвропейським народам, її находимо на пам’ятках і творах мистецтва старовинних фінікійців, греків, римлян, в Індії і Азії, в Скандинавії, Ісландії, Шотландії, Ірландії. Значення свастики вельми широке: її вважали символом божества сонця, світла, відтак вона мала відтворювати уявний рух осі неба довкруги полярної зірки, а врешті стала знаком благословення і щастя. Може сьогодні у це важко повірити, але колись свастика дуже часто виступала і на українських вишивках під різними назвами, як ломаний хрест, вітрячок, кривулька, косиця, лелія, листки, тощо. Писанчарки залюбки заокруглювали гострі кути свастики з естетичних чи композиційних поглядів, або об’єднують дві свастики із собою, причому повстає новий мотив — зірка.

Ще одним поширеним символом, який зустрічається на українських писанках є триніг або трикветр. Його походження також дуже старовинне, а сам трикветр був скрізь відомий у давнині. Знак тринога стрічаємо на старих бронзових ножах, сокирах, спинках, у могилах на Шлеську, Мадярщині, Україні, Малій Азії, Сирії і Італії, також на островах Егейського Моря. Він мав міфічне та містичне значення як символ обороту сонця по небу, далі — взагалі як емблема сонця, а іноді навіть триобразного Бога. Триніг, котрий бачимо сьогодні на наших писанках, є зовсім схожий на трикветр із глиняної посудини бронзової доби, який часто зустрічався археологам.

Взагалі реальним зображенням сонця являється кружок, зі зовнішніми довкола нього промінчиками. Цей елемент доволі поширений на Україні, його зустрічаємо на Київщині, Поділлі і Волині. Він виступає на писанках іноді зовсім самостійно, одначе частіше в сполученні з іншими орнаментами (колись частенько поєднувався із свастикою). Той символ сонця є також дуже старовинним, його минуле сягає на Україні ще до бронзової доби; ним прикрашали кістяне та бронзове приладдя. Він зберігся навіть до найновіших часів як символ сонячного світла на банях церков у Київщині, і на заході в Городенщини.

Другим емблемою сонця є восьмикутна (рідше шестикутна) зірка, звана рожею. Насправді рожа може повстати з двох свастик або двох трикветрів, але ймовірно вона розвинулася самостійно і стала виступати як окремий орнаментаційний елемент. Вітчиною зірки вважають Месопотамію, звідки вона перейшла до Малої Азії. Рожа, зображена на писанках має такі назви: сонечко, далі рожа з різними прикметниками, скажімо бокова, дрібна, порожня, а відтак айстри, капустелі тощо. Найчисленніші зірки бачимо в цілій низці українських вишивок.

В художньому розумінні повстає певна аналогія між триногом та трикутником, хоча символіка обох знаків є зовсім різною. Трикутник творить окремий геометричний мотив, але ніколи не займає головного місця в писанковій композиції з уваги на свою доволі примітивну форму. Його символічне значення дуже різнорідне, він практично завжди зображує якусь трійцю, скажімо, вогонь, воду, повітря, або сонце, грім і ватру, домашнє господарство, а попри це жінку, чоловіка, дитину, людське життя у трьох відмінах: перед народженням, у зрілому віці та після смерті, врешті землю, небо та пекло. Таким чином свастика і триніг є символами божеств, тоді як трикутник відноситься до стихій природи та до людей в уявленому, абстрактному розумінні. Культ трикутника розвинувся у Греції, а на Україні поширився в бронзовій добі, хоча в прикрасах на наших теренах його вживали куди раніше. Багата символіка трикутника дожила до наших часів в обрядах уродин і весілля. Поза тим цей елемент, повторений 40—48 разів створює типову українську писанку, звану «сорок клинців», що має нагадувати 40-дневний піст перед Великоднем або сорок мучеників.

Так виглядає писанка «40 клинців».

Продовження буде.

Автор: Дам’ян Горняткевич.

P. S. Духи вещают: Подумалось, а что если украинскую писанковую орнаментику использовать в качестве украшений не только для писанок, но и для, скажем, паркетных досок косвик, славящихся своим качеством. Думаю такая украшенная разнообразными красочными и символичными орнаментами паркетная доска пользовалась бы еще большим спросом.