Переходячи тепер до легенд у зв’язку з крашенням великодніх яєць, слід зазначити, що ці оповідання відзначуються чисто християнськими прикметами. Майже всі вони тематично відносяться до Христових страстей і Воскресіння. Почин у малюванні писанок приписують Марії Магдалині або Богоматері. Давній грецький переказ згадує, що після Вознесіння Ісуса Христа на небо, з наміром проповідувати Євангеліє прийшла до Риму свята Магдалина і коли предстала перед тодішнім римським імператором Тиберієм, подала йому яйце зі словами «Христос воскрес». Перші християни — довідавшись про це, завели звичай обдаровувати себе яйцями. В монастирі св. Атаназія біля Фесалоніки було знайдено рукопис з X століття, в якому є згадка, що крашанки походять з апостольських часів і цей звичай завела Марія Магдалина.

Ще один варіант тієї легенди зустрічаємо на Україні (в селі Тарасівці, Харківської області): „св. Магдалина прийшла до Господнього гробу і не знайшла Христа, ангел сповістив їй, що Ісус воскрес. Вона злякалася, але і одночасно втішилась та побігла додому, а побачивши там крашені яйця сказала «Христос воскрес» і взяла ті крашанки. Ледве вийшовши з хати, зустріла апостолів і стала їм з радості роздавати писанки”.

На Галицькій Волині та Полтавщині зберігся дуже гарний переказ, із виразним ліричним забарвленням. „Коли солдати Понтія Пілата вели Спасителя на Голгофу, йшов тою самою дорогою у напрямі міста бідний чоловік і ніс у кошику яйця на продажу. При вигляді Ісусових страждань, він змилосердився і наважився помогти Христу. Він лишив кошик, а сам взяв на свої плечі хрест та заніс його аж на саму гору. Але коли солдати вже замучили Спасителя, цей чоловік згадав за свій кошик і повернувся на місце, де його покинув. І тут сталося чудо — в кошику всі яйця були покрашені і розписані. Тому він не став їх продавати, бо вважав це гріхом, а приймаючи ці писанки, як дар від Ісуса за свою поміч при несенні хреста, зберіг їх, як дорогу пам’ятку. Із тої пори стали люди фарбувати писанки”.

В зеленчуцькій станиці на Кубані виготовлюють здебільшого червоні крашанки на пам’ятку, «що з ребра Спасителя пробитого списом витекла кров». Інші жінки пояснюють це згадкою про усікновення голови св. Івана Хрестителя «бо тоді — як принесли Іродові голову святого, він так спалахнув від сорому і жалю, що навіть овочі стали червоніти». Гуцулки приписують початок крашення яєць — Богородиці. „Мати Божа дуже любила курки і часто брала їх яйця та розмальовувала золотим писальцем для маленького Христа. Коли Ісуса повели на страту, Марія писала цілу ніч писанки, бо хотіла подарувати їх Пілатові з проханням, щоб не мучив її сина. Богоматір гірко плакала підчас писання і там, де впала сльоза на писанку, лишалась ясна плямка. Через те й нині лишають ясні точки на писанках, на спомин про сльози Марії”.

Деякі оповідання мають не тільки релігійне, а навіть історично-побутове зафарблення. Скажімо на Харківщині професор Сумцов (дослідник писанок) записав наступну легенду: „один єврей не вірив, коли йому сказали, що Христос воскрес. — Тоді я віритиму – сказав він показуючи на яйця, — коли ці білі яйця почервоніють. І в ту ж хвилину яйця змінилися на крашанки”.

Доречним буде подати для порівняння з українськими, ще два польські короткі оповідання про звичай крашення писанок, бо в них проявляється дух польської символіки. Отже, поляки, кажуть, що каміння від яких зазнав мученицьку смерть святий Стефан перемінімося на крашанки. Іноді підхід до писанок зовсім негативний, коли вважають їх за твір нехристиянських, а єврейських рук, саме євреї мали писати їх для Пілата, щоб в той спосіб намовити його до видачі Христа на смерть. Зміст цього переказу може впливати тільки на нищення звичаю крашення яєць, що зрештою наглядно виступає у поляків.

Автор: Дам’ян Горняткевич.