Зорі у волоссі
Сьогодні поговорю на табуйовану тему. Я люблю прекрасне. Побачивши відображення неба у калюжі, цікавий барельєф або картину, я подумки катуляюся на спині та дригаю лапками від задоволення. Але на днях мене приголомшив не молодий листочок, ось-ось готовий розгорнутися з бруньки. Не перші весняні квіти на грядках. Я їхала у львівському трамваї. Переді мною сиділа дівчина із зав’язаним в неакуратний хвостик темним волоссям. У ньому були розсипані білі порошинки. Лупа? Пил? Я раптом побачила у цьому волоссі зоряне небо.