Журнал Пробудження

Олена Петрівна Блаватська закінчила своє незвичайне, повне загадок і легенд життя в терновому вінці наклепу. Як сталося, що автор «Викритої Ізіди», «Таємної Доктрини», що знаменують гігантський досвід синтезу історії та міфології, теології, філософії та природничих наук, так і залишився незрозумілим її сучасникам, та й більшою частиною наших сучасників? Може бути, тому, що доктрина дійсно була таємницею, езотеричною? Або сама теософія Блаватської випередила рівень тодішньої європейської науки? Вважаю, позначилося і те, і інше. Можливі й інші пояснення. Я, однак, зупинюся на…

Read More Read More

У першій половині XX століття О. П. Блаватська у себе на батьківщині була відсунута в тінь. Після 1917 року її книги знаходились під негласною забороною, хоча і мали ходіння серед обмеженого кола любителів окультних знань. Відродження інтересу до неї пов’язане з літературно-філософською та просвітницькою діяльністю Миколи Реріха та особливо його дружини Олени Іванівни, яка пішла шляхом своєї великої співвітчизниці (точніше майже співвітчизниці) і зробила чимало для популяризації її теософського вчення в Росії, наприклад, перевела на російську мову «Таємну Доктрину».

О. П. Блаватська вперше досягла Тибету восени 1868 року. І пробула там до кінця 1870 року. Цей час перебування О. П. Блаватської в Тибеті було встановлено майже нашою сучасницею, теософом Джоан Овертон Фуллер. У книзі «Блаватська та її вчителі» (Лондон, 1988 р.) вона пропонує наступну версію: Є. П. Блаватська навчалася більше двох років у ламаїстському монастирі, що знаходиться під управлінням Траш або Таші-лами.

Українська письменниця (вона родом з Дніпропетровська), журналістка, мандрівниця по країнах Сходу, засновниця Міжнародного теософського товариства, оригінальний мислитель, вона була відома також як володарка медіумічних (екстрасенсорних) здібностей. Будучи на рідкість неординарною особистістю, викликала в людях прямо протилежні емоції – від ненависті і презирства до обожнювання і поклоніння. І відповідно її творчості давалися настільки ж різні оцінки.

Згадаймо середньовічний карнавал. Це було не просто свято в нашому розумінні, а саме життя. Майже три місяці на рік (цілих три місяці!) у сміховій карнавально-театральній стихії пародіювалися соціальні відносини, знижувались святині, осміювались ролі і титули. Весь світ перевертався догори дном, будь-який жебрак міг «стати» ким завгодно: королем, кардиналом, принцом. Цілих три місяці середньовічна людина жила незвичайним, майже езотеричним життям. Так в чому ж його сенс?

На початку 70-х років вже минулого століття в Москві силами ентузіастів були перекладені чотири томи (всього їх дев’ять) шедевра езотеричної літератури, що отримав в середовищі читачів назву «Дон Хуан». Автор цього твору – американський письменник, етнограф, містик Карлос Кастанеда. Втім, містиком його назвали в одній з публікацій журналу «Кур’єр ЮНЕСКО». Сам Карлос Кастанеда завжди уникав давати інтерв’ю і розповідати про своє життя. Правда, він пише про самого себе в першій книзі «Дона Хуана».

Безпрецедентна подія скоро відбудеться в галузі нашої освіти, а саме в Україні, – як повідомляє міністерство освіти України, – буде відкрито першу офіційну езотеричну академію, де навчатимуть на самих справжніх езотериків, шаманів, знахарів та інших відунів. Всі випускники академії отримуватимуть диплом державного зразка. Почесним же ректором академії буде призначено колишнього мера міста Києва, вельмишановного пана Леоніда Черновецького, який, за його словами, має зв’язок з Космосом. Але як же буде проходити вступ та навчання у цій більш ніж цікавій академії. Про…

Read More Read More