Вже зовсім скоро настане одне з найвеселіших свят – новий рік. 2011 рік зайця назавжди відійде в історію, йому на зміну прийде 2012 рік, рік дракончика. Кажуть 2012 рік буде особливим, дехто навіть пророкує черговий кінець світу і загальний гаплик людської цивілізації. Та скільки вже тих кінців світу пророкували, а світ як стояв, стоїть і буде стояти. Хоча для нас, українців може наступити свій маленький локальний кінець світу – Євро 2012. Але сподіваюсь, все в нас буде файно з тим Євро 2012, а у планети Земля все буде файно у 2012 році, і ми впевнено та щасливо перейдемо у 2013 рік. А сьогодні трохи розповім про історію та витоки святкування Нового року.

Історія новорічних свят дуже давня і бере свої початки у далекій Месопотамії, в межиріччі Тигру та Євфрату, саме тут, якщо вірити вченим історикам народилась одна з колисок людської цивілізації (ще дві колиски були, одна в Індії, друга в Єгипті. О ледь не забув, ще одна колиска людської цивілізації була на Галичині, у Львові, але тихо, то секрет – про це лише галичани знають). З Месопотамії були створені знамениті держави давнини: Вавилон, Шумер, Ассирія. Саме там і почали вперше святкувати Новий рік ще приблизно за 3000 років до нашої ери, слухаючи новорічні привітання тамтешніх царів по стародавньому (зробленому із глини) телевізору, запиваючи стародавнім шампанським. Звісно, жартую, шампанського тоді ще не було, зате вже було пиво, яке давні месопотамці (як і сучасні українці) вельми любили.

Якщо серйозно, то Новий рік у Месопотамії мав велике сакральне, релігійне та навіть економічне значення, святкувався на весні, у кінці березня. В кінці березня якраз прибувала вода в річках Тигру та Євфрату і після того починався активний початок землеробських робіт. А землеробські роботи – справа дуже і дуже важлива. (настільки, що від початку землеробських робіт було дуже зручно вести відлік нового року) Перед їх початком треба було попросити богів, щоб посприяли хорошому урожаю. Отож, месопотамські жерці активно правили служби в своїх храмах присвячених різноманітним язичницьким богам. Сам Новий рік пов’язувався із світлим богом Мардуком, який перемагає темряву, руйнування і смерть. В цей період заборонялось працювати, вести суди, карати рабів. Святкування тривало 12 днів, протягом яких люди гуляли та активно веселились, а вже вдосталь нагулявшись та звеселившись зі свіжими силами приступали до роботи.

Аналогічно проходили новорічні святкування і в давньому Єгипті. Єгиптяни святкували Новий рік в кінці літа, якраз в той час, коли розливаються води Нілу. Релігійно ця природна подія пов’язувалась з чудесним воскресінням єгипетського бога Осіріса і його перемогою над смертю.

Під час Вавилонського полону, коли Іудея була окупована Вавилоном, євреї побачили, як весело святкують новий рік вавилоняни, і вирішили теж собі запозичити цю святкоыву традицію. Єврейський Новий рік – Рош Ха-Шана, святкується в кінці вересня. Як бачимо, на відміну від вавилонян (та інших месопотамців) євреї стали святкувати свій Новий рік не перед початком землеробських робіт, а після їх закінчення. І правильно, по завершенню всіх робіт значно зручніше підвести баланс, дебет-кредит, порахувати навар, а як навар порахований, можна вже й з чистою совістю посвяткувати.

Від євреїв традиція святкування Нового року перейшла до греків, від греків до римлян, а від римлян – по всій бабці Європі. В різних країнах у різні часи новорічні святкування проходили по різному та у різний час. Скажімо, давні греки Новий рік святкували у день літнього сонцестояння – 22 червня, найдовший день у році. Святкування ж Нового року взимку 1 січня вперше було розпочато римлянами у 45 році до нашої ери, за імператора Юлія Цезаря. В середньовічній Європі святкування Нового року теж проходили по різному, в одних кранах на весні, в інших осіню, в когось зимою. Навести лад в цьому святкувальному балаганні, вдалось лише французькому королю Карлу IX, який у 1594 році строго наказав святкувати Новий рік виключно 1 січня. Згодом цей королівський указ розповсюдився по всім країнам західної Європи.

У Росії новорічні святкування довший час проходили, як і в євреїв – осіню, в кінці вересня, після завершення всіх врожайних робіт. Святкування на 1 січня було перенесено лише у 1700 році великим російським царем-реформатором Петром I, який, як знаємо, активно рубав вікна у Європу (та бороди боярам), намагаючись зробити Росію європейською державою. А вся Європа вже тоді святкувала Новий рік 1 січня, тож і Росія стала, а з нею й Україна за компанію. Бажаю всім веселих святкувань.

P. S. Духи вещают: А еще в преддверии Нового года, многие новости Украины и мира помимо репортажей о войнах, убийствах и прочих катастрофах делают и приятные выпуски новостей о светлом празднике, как бы там ни было, но связанного с надеждами на лучшее у многих людей.