Наші славетні гори Карпати – майже як справжнісінький український Тибет, улюблене місце активного (а для когось і пасивного) відпочинку багатьох львів’ян та й інших мешканців західної України (в тім не тільки західної, і не тільки України). Лише 2-3 години від Львова електричкою чи автобусом і ви потрапляєте у дивовижну мальовничу гірську місцевість українських Карпат, густо вкритих лісами, перемішаними із широкими полонинами, та населених відважними гірськими мешканцями: гуцулами, бойками та лемками. Як співав якось В. Висоцький: “Круче гор могут быть только горцы”.

Утворились гори Карпати дуже і дуже давно, в далеку придалеку мезозойську еру, коли нас з вами, себто людей – гомо сапіентс (тим більше гомо інтернетікус) і в спомині не було, а по землі ще ходили динозаври. Та не тільки динозаври гуляли просторами сучасної України, а ще й камені плити та цілі материки в ті часи були вельми непосидючими та то і діло рухались туди сюди, часом натикаючись одна на одну. Від тих зіткнень велетенських плит (і навіть материків) утворювались гори. Так і утворились наші Карпати, за що окрема подяка Східноєвропейському масиву, Керецько-Сандомирському кряжу, та Мараморьскому масиву, в результаті зіткнення яких так влучно з’явились карпатські гори.

Назва “Карпати” походить з дакійської мови і означає просто “гори”. А даками звали чисельні племена, які населяли велику територію від сучасних українських Карпат і аж до нинішньої Румуні, правда, населяли вони її ще за часів Римської імперії. Цілком можливо, що саме даки були далекими предками карпатських гуцулів.

А тепер із давніх часів пропоную повернутись у сьогодення. Нещодавно мені в черговий раз довелось побувати в чарівних Карпатах, що для мене завжди велика радість. Писати про Карпати можна багато, але значно краще просто взяти та зібрати свої рюкзаки, спальники, палатки, карімати (миску з ложкою головне не забути) і вперед, у похід!

На цю гору ми піднімались.

Піднімалися по таким лісовим стежкам.

Хоч підніматись спочатку було важко (особливо таким відважним представникам “гомо інтернетікус” як я, звиклим більше до монітора з мишкою, ніж до крутих підйомів) та через де який час наче відкривається друге дихання і йти стає легше. Цьому значно сприяють дивовижні краєвиди, що відкриваються під час сходження до гори.

І нарешті вершина, на якій стоїть хрест та синьо-жовтий прапор України.

Там дуже гарно (хоч і трохи холодно бо вітер так і свище).

Потім був повільний спуск у табір із збиранням грибів, (яких росте чимало у карпатських лісах) А у вечері звичайно чудова ватра із співанням пісень та поїданнями шашликів.

На завершення маленький кумедний тост-притча (дуже популярний у Карпатах):
Існує давня карпатська легенда про одну гуцульську пару, хлопця та дівчину, які колись давно жили у Карпатах та дуже палко-палко кохали одне одного. І кожного разу коли вони займались коханням, після того садили одне дерево. Так вип’ємо же з вами за такі лісисті Карпати.

Бажаю всім (і собі теж) частіше ходити в гори.

P. S. Дякую пану ПВСу за надані фото із карпатського походу.

P. P.  S. Духи вещают: А еще наши чудесные горы Карпаты порой создают просто волшебную атмосферу, так что кажется – тамошние деревья вот-вот заговорят и поведают интереснейшую историю из далекой глубины веков.