Розташований в центрі Егейського моря, архіпелаг Деканаські острова приховує в стінах стародавнього монастиря вже більше 100 років одну з найбільш старовинних бібліотек світу. Цей скарб передавався ченцями монастиря святого Іоана протягом століть з покоління в покоління.

У 48 років Хрисостом, чернець-бібліотекар, є тою рідкісною людиною, чий внутрішній світ багатий, як природа, яка його оточує. «Моя мрія полягає в тому, щоб вчені, нарешті, отримали доступ до наших матеріалів. Щоб людина в будь-якій точці світу могла, натиснувши на клавішу комп’ютера, долучатися до книг мудрості древніх».

Все його життя було пов’язано з книгами з самого отроцтва, коли він був присутній при створенні Національного фонду Греції. Альтруїст, ерудит, він за підтримки батька-настоятеля, ігумена, проводить титанічну працю: намагається зістикувати більш ніж тисячолітню скарбницю візантійських манускриптів і рукописних книг, що зберігаються на Патмосі, з новітніми досягненнями інформатики та комп’ютеризації.

Монастир розташований на найвищій горі цієї гряди островів. Завдяки найціннішим манускриптам, що зберігаються в бібліотеці, ця бібліотека вважається найцікавішою у світі. Вона практично безперервно працює з X століття нашої ери. До цього року острів Патмос був безлюдний, в 1088 році візантійський імператор Алексіс I поставив свій підпис під царською хрізобуллой (указом), яким передав острів Патмос святому Христодулу.

Вибір на Патмос впав не випадково. Саме там євангеліст Іоанн написав Апокаліпсис в 95 році нашої ери. У ті часи апостола переслідувала влада – при імператорі Доміціані. Потім Іоанна вислали на Патмос.

Апостол Іоанн Богослов, проповідує на острові Патмос під час вакханалій.

В античні часи острів належав дочці Лети, і тут існував культ Артеміди, богині полювання. При римлянах Патмос зробили місцем заслання. Тут в гроті острова святий Іоанн продиктував найбільший літературно-філософський твір в людській цивілізації – Апокаліпсис. З його слів писав його учень Прохорос.

Монастир побудований, в тому числі і з політичних міркувань. Монастирі в ті часи для Візантії мали значення прикордонних фортець. Христодул писав, звертаючись до імператора: «Цей острів на краю землі, пустельний і безлюдний, повинен стати оплотом миру і маяком для мирних мореплавців». Він мав на увазі турків, агресія яких посилювалася. Споруда монастиря починається із зведення скромної обителі і створення бібліотеки. Призначений Христодулом, померлим в 1094 році, наступник незабаром біжить з острова, пояснивши це побоюванням моря, але ще більше турків і піратів, що лютували в цьому районі. Життя в монастирі відроджується з ерою хрестових походів. Ченці повертаються, поновлюються будівельні роботи.

Патмос в 12-му столітті – квітучий острів, який привертає увагу правителів і політиків. В 1111 році тут побував король Філіп Август Французький, повертаючись із хрестового походу. Він був захоплений островом, а особливо багатством монастирської бібліотеки. Вона містила більше 3000 манускриптів, найдавніший із яких – «Антологія» Максима Планудіса, сувої записів святого Матвія. Каталог бібліотеки, що датується 1201 роком, вказує на наявність 267 манускриптів життєписного характеру, 109 – літургійних, 31 – географічних. Вказується кілька текстів Аристотеля. В XV столітті побудована друкарня. Друкують книги з медицини, граматики, історії, тексти Платона і Ксенофонта.

Після падіння Константинополя в 1453 році Патмос переживає період занепаду. На початку XVII століття Никифор, єпископ Лаодісейскій, передає свою особисту бібліотеку в дар монастирю, який став оплотом християнства в Егейському морі, і будує там будівлю – сховище бібліотеки. Широкий доступ до манускриптів був відкритий в 19-му столітті. До цього часу відносяться найзначніші втрати манускриптів, які оплакують до сих пір. Багато було вкрадено, багато «забули» повернути видавці. У жовтня 1801 року англієць Едвард Деніел Кларк вкрав найдавніший манускрипт – «Діалоги» Платона. Це привело в жах ченців, його пособник в монастирі був вигнаний і проклятий. Тепер біля входу в читальний зал висить табличка: «Бережи книги, що тут зберігаються більше життя». Але Бог зберігав Патмос. Ні злодії, ні турки, ні венеціанці, які чинили розбій тут в 1659 році, ні італійці (окупація 1912-1917 років), ні сам час не змогли знищити ні дух православ’я Патмоса, ні його бібліотеку.

Перший науковий каталог, випущений в 1890 році, включав близько 1000 манускриптів, 135 сувоїв. Це тільки на грецькому. А ще арамейською, латинською, давньослов’янською …

Дбайливо, як полум’я свічки на пронизливому вітрі, зберігають сьогодні ченці скарби свого острова, чудову бібліотеку. Можливо, не ми й навіть не наші діти, але онуки і правнуки оцінять їх діяння і віддадуть подяку цим святим і не від світу цього людям.

Автор Сергій Марков.