У далечіні від цивілізації, посеред Тихого океану, розкидано близько 120 островів Французької Полінезії, розділених на п’ять архіпелагів: Маркізи, Туамоту, Гамбія, Острали і Архіпелаг де ла Сосьете. До складу останнього входить легендарний острів Таїті. Кажуть, що Таїті – це гігантська риба, яка колись зупинилася і скам’яніла. Насправді ж цей райський острів народився в результаті виверження вулкана, яке сталося близько 3 мільйонів років тому.

Острів Таїті був відкритий в II столітті до н.е. народом маорі, які прийшли з Південно-Східної Азії. Значно пізніше – в XVI-XVII століттях настала черга європейців. У XVIII в. на Таїті побували Уоллі, Бургенвіль і Кук – мореплавці і авантюристи, які вивчали багатства південних морів. Їх емоційні описи райських островів архіпелагу захопили уяву англіканських та католицьких місіонерів. Місії почали з’являтися в Полінезії одна за одною. Саме місіонери впливали на життя полінезійців: язичницькі ідоли змінилися церквами та храмами. Нова віра міцно утвердилася на островах. На Таїті побудовані католицькі храми і протестантські церкви, де співають релігійні гімни, схожі на гімни племен маорі, але немає більше священнослужителів маорі. 50% населення – протестанти, 30% – католики. Крім того, є мормони, свідки Єгови та інші.

До XIX століття ситуація на островах Полінезії виявилася нестабільною, оскільки королева Помаре не знала, кому віддати перевагу: французам або англійцям. Архіпелаг стає предметом суперечок і торгу. Зрештою, в 1847 р. Франція встановлює свій протекторат над островами, а 1880 р. Полінезія стає французькою. Однак, незважаючи на жорстоку колонізацію, Таїті не втратив тих особливостей, які роблять його земним раєм. Перш за все – це субтропічний клімат: середньорічна температура на острові +26 С. 2700 годин на рік світить сонце, і круглий рік з океану або з гір дує м’який і теплий бриз. Природа тут – пишна і щедра з надзвичайно яскравими фарбами. Пісок узбережжя – білий і дрібний. Гори покриті густою рослинністю, у лісах багато водоспадів, що утворюють озерця. Подорож по Таїті, довжина якого 115 км, повно сюрпризів. Зелені ліси контрастують з блакитним океаном, в горах Моореа можна милуватися дивовижними заходами сонця, коли все забарвлюється в мідний колір.

Народ Таїті, щирий та стриманий, зберіг почуття гостинності. Протягом століть таїтяни так само радо зустрічали мореплавців, як сьогодні зустрічають численних туристів, які прилітають у Фаза, аеропорт Таїті.

Таїті населений щільніше, ніж інші острови архіпелагу. 120 тис. жителів з 185 тис. осіб, зареєстрованих в 1987 р., становлять полінезійці. 50% з них – молодь до 20 років. В Полінезії сьогодні живуть представники чотирьох етнічних груп: Маон (70%) – найбільш чиста етнічно, хранителька традицій корінного населення; напівкровки (10%), що народилися в результаті шлюбів між представниками групи Маон і білими або китайцями; китайці (10%); європейці і американці (10%).

Житло на островах архіпелагу називається «фаре” і традиційно включає в себе декілька споруд: основний будинок, кухню, фаре, де працюють, туалет. Будують з бамбука і пандануса. Готелі та вілли будують з тих же матеріалів, що і фаре.

Від предків таїтяни успадкували мистецтво мореплавання. Вже в XVIII столітті європейці були вражені різноманітністю пиріг (місцеві жителі називають їх «пуое»), які робили на островах: одні призначалися для рибного лову в лагуні, інші – біля берега, треті – для перевезення вантажів. І сьогодні остров’яни продовжують виходити в море на пирозі, катері або ботику.

На кожному острові пироги виготовляються по-своєму, залежно від сорту дерева та виду рибної ловлі, якою займаються його жителі. У липні зазвичай проводяться гонки пиріг з вітрилом і без нього, пиріг на одного і на декількох веслярів і т.д. Люблять жителі острова й інші види спорту: водні лижі, змагання на дошках з вітрилом, які проводилися острів’янами ще два століття тому, задовго до появи нинішнього віндсерфінгу. Давні гравюри зображують полінезійців, що катаються по хвилях на дошках. З наземних видів спорту дуже популярно метання списа в кокосовий горіх, що знаходиться на відстані 30 метрів і висоті 10 метрів. У бігу таїтяни виявляють надзвичайну спритність і грацію.

Істинний же культ остров’ян – радість і задоволення. І хоча під впливом пуританізму місіонерів з життя таітян пішли «хелвас» – безпричинні і спонтанні свята минулого, вони як і раніше люблять танцювати, співати, малювати. Таїтянський Липень «тіуран» приносить із собою «хелву» – свято року. Острів Нова Сітера, що входить в архіпелаг де ла Сосьетс, на цілий місяць стає королівством свята. У намистах з квітів, у квіткових коронах на головах жінки, чоловіки і діти танцюють в єдиному ритмі, витончено обертаючи стегнами. Їх голі тіла покриті чудовим татуюванням. Це мистецтво, яке говорить про чоловічу силу і жіночу еротику, встояло перед натиском місіонерів. До майстрів мистецтва «тату», як і раніше приїжджають європейці.

Бельгійський історик Меренхут писав на початку минулого століття: «Їх (остров’ян) існування – безперервне свято».

У січні 1790 року, стоячи на палубі бунтівного “Баунті”, другий штурман Флетчер Крісчен помітив неначе виринаючий з океану острів. Мабуть вони знайшли довгоочікувану обитель? До нього підійшов гардемарин Едвард Янг і вигукнув: «Зліва по борту – рай, сер!» Ватажок бунтівників повернувся і зі сльозами на очах промовив: «Запам’ятайте мої слова, Янг: чи виявиться земля, що лежить зліва по борту, раєм або пеклом, буде залежати тільки від нас.”

На «забутих» таїтянських островах можна знайти світ, чужий і невідомий європейцям, дикий, близький до природи, останній район земної кулі, де будні ще пофарбовані казкою, де до сих пір відбуваються стародавні церемонії навколо кореня янггола, де жінки своїми сумними піснями приваблюють з рифів гігантських черепах, а чоловіки в екстазі танцюють на розпеченому вугіллі, де племена ще поклоняються Тікі – таємничому богу каменю та дерева Південних морів. Якщо саме таким представлявся земний рай, який так наполегливо шукали мореплавці минулих століть, то він існує і сьогодні.

Автори: Ольга Очаковська, Оксана Завьялова. Фото частково взяті з сайту http://www.orangesmile.com/ru