“Джоконда” – найвідоміша і найзагадковіша картина світового живопису, народжена з під кісточки геніального італьського художника епохи ренесансу Леонардо да Вінчі. Ще одна назва цієї картини – “Мона Ліза”, а повна назва звучить так “Портрет пані Лізи ді Джокондо”. На картині зображено портрет дружини шляхетного флорентійця Франческо ді Джокондо. В цю картину Леонардо вклав душу, та всю свою віртуозну художню майстерність. Не має в світі іншої картини, яка б користувалась такою величезною пошаною та популярністю як “Джоконда”, не дивно, що з неї була зроблена найбільша кількість копій, які розійшлись по цілому світу.

Багато художників неодноразово намагались повторити цей шедевр Леонардо.

Наприклад, така картина під назвою “Донна Нуда” намальована невідомим художником.

Сам Леонардо да Вінчі цінував “Джоконду” найбільше з своїх творінь, коли на запрошення французького короля він покинув Італію, та переїхав жити до Франції, він взяв її з собою. Картина малювалась біля трьох років з 1503 по 1505 роки.

Може десь так, виглядала середньовічна студія Леонардо. Це гравюра 1845 року, на ній шляхетну пані Лізу під час позування для художника, розважають музиканти та артисти. Леонардо навмисне запрошував музикантів та артистів, щоб його натурщиця перебувала у хорошому настрої.

Найзагадковішою частиною картини є знаменита посмішка Джоконди. Посмішка Джоконди не дає спокою художникам та мистецтвознавцям, які списали тони паперу, у спробі пояснити, що могла б означати ця цікава, загадкова, ледь помітна посмішка цієї шляхетної пані. Різні люди в її посмішці бачили різні і часом протилежні риси, такі як гордість, ніжність, кокетство, жорстокість, скромність. Однак не має жодних сумнівів в тому, що пані Ліза де Джокондо була дуже розумною, неординарною та вольовою жінкою.

А що бачите ви?

Дехто з критиків Леонардо навіть береться стверджувати, що посмішка Джоконди зовсім і не посмішка, а хижий оскал.

Аналізом цієї загадкової посмішки займались не лише мистецтвознавці, а і психологи. Так Зігмунд Фрейд писав про цю картину таке: У виразі обличчя прекрасної флорентійки вбачаємо досконале зображення антагонізму, керуючого любовним життям жінки, стриманості й зваби, жертовної ніжності і безоглядно-вимогливої чуттєвості. Леонардо в обличчі Мони Лізи вдалось відтворити двоякий зміст її посмішки, обіцянку безкрайньої ніжності та зловіщої погрози.

З усіх думок, які я прочитав та знайшов в Інтернеті, в ході написання цієї статті мені найбільше сподобалась думка одного психолога – Пола Екмана. Пол Екман багато займався дослідженнями людської міміки. За його думкою, посмішку пані Лізи де Джокондо можна віднести до так званої фліртуючої посмішки. Це така грайлива кокетлива посмішка, коли жінка навмисне відводить очі від об’єкту свого інтересу (якогось файного парубка), а потім знов кидає на нього миттєвий лукавий погляд, який моментально відводиться, лиш парубок помітить, що на нього дивиться красуня. В житті така мимолітна фліртуюча посмішка триває лише короткі миті і велика заслуга та майстерність Леонардо в тому, що він на своїй картині відобразив саме цю коротко миттєву посмішку Джоконди.

P. S. Духи вещают: А вот еще что интересно, если б кто-то придумал выпускать детские куклы с обликом Джоконды, имели бы они спрос? А то кругом одни всякие Барби, Синди, или на худой конец предлагают купить беби анабель 3 версии, а вот как было бы здорово, если можно было бы купить куклу-Джоконду, или еще какаю-то изысканную кукольную мадонну ренессансных времен.