Про характер. Частина четверта.

Про характер. Частина четверта.

Марк Аврелій

За великий талант у світі не тяжко, а рідко можна зустріти людину, що має твердий характер. Характерність є тою якістю людини, що викликає для неї в інших пошану. Ця характерність пробивається крізь кожне слово, крізь кожний вчинок людини. Характерній людині можна все доручити; коли вона каже, що щось знає, то вже знає певно, а що обіцяє зробити, те справді зробить. На людину характерну можна покластись. А такої довіри не можна мати й до дуже мудрої людини, коли вона без характеру. Людські ж відносини будуються на взаємному довір’ї.

ДОБРОТА Й МУДРІСТЬ

Здоровий розум, вишколений життєвим досвідом, пройнятий щирою добротою, стає практичною мудрістю. Доброта дійсно містить у собі до певної міри мудрість, найвищу мудрість. „Злуки мудрості й доброти різнородні”, каже Генрі Тейлор, „а що мудрість йде в парі з добротою — це виходить не лише з того, що мудрість робить чоловіка добрим, але також з того, що доброта робить його мудрим”.

Саме ця сила характеру є причиною, що деякі люди мають величезний вплив, хоч їх духові здібності дуже малі, так, що нам здається, начеб ті люди впливали при допомозі якоїсь таємної, прихованої сили, яка діє майже лише силою самого свого існування. Едмунд Бирк говорить про одного могутнього шляхтича: „Його чесноти були його силою”. Таємниця лежить в тому, що прагнення таких людей чисті, благородні й через те діють нестримною силою на інших.

ДОЛЯ ХАРАКТЕРНИХ ЛЮДЕЙ

Трапляється, що слава людей з визначним характером росте поволі; однак їх добрі якості ніколи не можуть бути довго приховані. Не раз таких людей одні очорнюють, інші не розуміють; не раз дошкулюють їм якийсь час нещастя й ворожнеча; та терпеливістю й витривалістю вдається їм вкінці здобути ту повагу й довіру, на яку вони дійсно заслуговують.

ЗДОБУТТЯ ДОВІРИ

Про Шерідана (американського політика 19-го століття) говорять, що він міг би заволодіти цілим світом, коли б вмів здобути собі довіру; тому, що довіри не мав, всі його знамениті риси були для нього майже без користі. Він осліплював, бавив, але в житті і в політиці був без значення і впливу. Коли одного дня Дельпіні напирав на нього, щоб виплатив йому платню, завважив йому Шерідан гостро, що він забуває, перед ким стоїть. „Я й справді забуваю, пане Шерідан, — відповів Дельпіні, — про різницю між нами обома. Я знаю її дуже добре. Щодо роду й освіти стоїте ви вище від мене, але щодо способу життя й характеру стою я вище від вас”.

ПАНУВАННЯ НАД СОБОЮ

Іншим, як Шерідан, був його земляк Бирк, чоловік дуже характерний. Він мав вже 35 років, як йому пощастило увійти до парламенту, а проте найшов доволі часу, щоб зробити своє ім’я голосним у політичній історії Англії. Це був чоловік великого таланту й особливої сили характеру. Одначе мав він одну велику ваду: він не вмів панувати над собою. Його Геній впав жертвою його дратівливості. Без вміння панувати над собою можуть найкращі якості виявитись в певній мірі безвартісними для їх власника.

Автор: Семюель Смайлс, перекладено на українську та відредаговано паном Тимощуком.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

UA TOP Bloggers