Продовжуємо тему боротьби із заїканням. Маю свою думку щодо цієї проблеми, яка може дещо відрізняється від загально прийнятих, але вірю, що комусь вона буде цікава і головне – корисна. Ось в чому її суть. Людина з заїканням може цілком нормально говорити у спокійній обстановці, з людьми яких вона добре знає, і не хвилюється про те, як її сприймають. Однак лише варто їй опинитись у незнайомому місці з незнайомими людьми як все починається. Фактично страх і хвилювання провокують заїкання, яке в свою чергу збільшує хвилювання і страх.

Виходить замкнуте коло між страхом і заїканням – чим більше боїмось, тим більше заїкаємось, чим більше заїкаємось, тим більше боїмось. Розірвати це коло можна, якщо переможемо свій страх. Це звісно не просто, для його перемоги потрібна постійна робота над собою, сила волі, терпіння, бувало навіть так, що завдяки цій хворобі, працюючи над собою люди ставали дуже мужніми і великими людьми. (Наприклад, видатний англійський політик Уінстон Черчіль в юнацькі роки мав заїкання, але переміг його, і врешті, став видатним політиком, йому доводилось виступати з промовами перед мільйонами людей.)

Якщо проаналізувати причину страху, який веде до заїкання то це просто страх того, що оточуючі люди сприймуть тебе не так, як тобі б хотілось. Щоб його позбутись варто переглянути свої стосунки з навколишнім світом і взагалі може навіть змінити деякі свої цінності. Це дасть змогу прийняти той факт, що оточуючі люди можуть тебе сприйняти як завгодно і не варто цим сильно перейматись. А раз так, то нема і причин боятись. Людям, які заїкаються, я б порадив таке: полюбіть своє заїкання, якщо в розмові почали заїкатись, то заїкайтесь сміливо та впевнено, адже ваше заїкання є частинкою вашої індивідуальності і нема чого його стидатись. Не варто позбуватись заїкання, варто його полюбити. Можу це проілюструвати притчею Ентоні Де Мело, під назвою “Не змінюйся”.

Я завжди був нервовим. Я був неспокійним, похмурим і егоїстичним. Мені постійно говорили, що потрібно зміниться.
Я чинив опір, і погоджувався з усіма, і хотів зміниться, але просто не міг. Як я не намагався, у мене нічого не виходило.
Найбільше мене засмучувало те, що мій найкращий друг був заодно з усіма і наполягав, щоб я став іншим. Я відчував якусь безвихідність.
Але одного разу він сказав мені: “Не змінюйся. Я люблю тебе таким, який ти є “.
Я розслабився. До мене повернулася радість життя. І несподівано я змінився!

Якщо ви згідні з тим, що я написав, то класно, якщо не згідні – теж класно. Якщо ви мене приймаєте то добре, якщо не приймаєте – це теж добре.

Я сам ніколи в житті не страждав від заїкання, але то що я тут написав, воно може бути застосоване у боротьбі не лише з заїканням, а і з іншими психологічними комплексами, (а заїкання, по суті і є одним з психологічних комплексів) щоб позбутись від комплексу треба його прийняти.

Тут в читачів може виникнути таке цілком закономірне питання, якщо все так просто, тоді в чому проявляється робота над собою, сила волі, терпіння, про які писалось рядками вище. А в тому, що знати та розуміти – це насправді різні речі. Всі курці знають, що куріння то шкідлива річ, але тим не менше продовжують курити. Якби вони це розуміли – вони б не курили.

В психології діє такий закон: знання про те як вирішити проблему – це перший крок до її вирішення, розуміння того що ти знаєш – останній. Отож, давайте вип’ємо (звичайно що чаю) за розуміння того, що ми знаємо. Чесно, сам деколи не розумію, що пишу. Зате все що пишу, то знаю, і це безперечно.

P. S. Но если все-таки ничто не помогает в борьбе с заиканием, то есть смысл обратиться к профессиональному логопеду. Тем более что сделать это весьма просто, возможно вам даже не придется выходить из дома, ведь можно воспользоваться хорошей услугой – логопед онлайн. Это когда профессиональный логопед проводит с вами занятие по скайпу, при этом вы можете находиться в любой точки земного шара (хоть в Тибете, хоть в Африке), лишь бы интернет там был, да желание бороться с заиканием.