В минулій статті ми торкнулись такої цікавої, неоднозначної та суперечливої науки як соціоніка, яка вивчає людські психотипи та їхню взаємодію між собою. Чимало молодих (і не дуже) людей захоплені соціонікою, так би мовити соціоніки (або ж навіть соціонутики) застосовують її у різних сферах життя, але найголовніша сфера застосування – це звісно ж пошук ідеального майбутнього чоловіка/дружини. Себто дуала. Адже дуальні стосунки за класичною соціонікою найкращі (партнер тебе повністю доповнює, твої слабкі сторони його не дратують, а сильні навпаки захоплюють).

Також з допомогою соціоніки частенько пробують пояснити ті чи інші непорозуміння, конфлікти, які неминуче виникають при людському спілкуванні, як не вдається з кимось порозумітись, значить конфліктер (коли сильні сторони не захоплюють, а слабкі дратують). Часом адепти від соціоніки відверто перегинають палку, намагаючись пояснити соціонікою будь-яке явище в спілкуванні з іншими людьми, або ж вважаючи соціонікою мірилом всіх речей. Тоді наступає момент, коли соціоніка починає приносити відверту шкоду.

Частенько критики соціоніки звинувачують її в тому, що вона вішає на людей ярлики. І це звинувачення дійсно справедливе, адже справді вішає, і не тільки вішає, а загалом надто все спрощує. Адже людська душа, особистість далеко не настільки проста річ, щоб її можна було описати якимись 16-ма психотипами. Загалом ці психотипи дуже і дуже умовні. Якщо звернутись до класики, то навіть сам, буцім то основоположник соціоніки, Карл Густав Юнг був дуже розчарований тим, як його послідовники розуміли та інтерпретували його теорію. Сам він різко виступав проти розуміння та використання своєї типології в якості системи класифікації. А ще Юнг ніколи не стверджував, що описані в минулій статті чотири пари протилежностей, які лежать в основі формування психотипу є сталими та фіксованими (як то вважає соціоніка). Себто інтроверт, може екставертуватись у зовнішній світ, а екстраверт заглибитись в себе, людина з логічним, інтелектуальним типом мислення може переживати тонкі емоції, а емоційний чоловік мислити логічно, одночасно керуючись і емоціями і здоровим глуздом.

Загалом цей соціонічний принцип «або, або», «екстраверт, або інтраверт», «етик (емоційний) або логік» не є правильним. Чому людина не може бути екстравертом та інтровертом одночасно? Може! І в історії є чимало прикладів людей, які абсолютно не піддадуться соціонічній класифікації. Як, наприклад, визначити психотип Ісуса Христа? Чи Будди? А Леонардо да Вінчі, який був всесторонньо розвиненою особистістю, вченим з потужним розумом, логічним мисленням, та водночас з сильними душевними почуттями, емоціями, сила яких створила нетлінні шедеври живопису. Багато талановитих, неординарних людей просто ніяк не втискаються в соціонічне прокрустове ложе з 16 типів. З цього можна зробити висновок, що соціоніка описує лишень людей звичайних, посередніх, «таких як всі». Але і тут не все так просто.

Одна за найголовніших проблем соціоніки – це типування, себто визначення свого психологічного типу. Так от дуже часто воно робиться дуже неправильно, з чого можна заключити, що часто люди просто не знають самих себе (а тим більше не знають інших, причому беруться їх же типувати). Автора цієї статті тричі перетиповували, типували то Гамлетом, то Дон-Кіхотом, то Гекслі. Часом деякі люди (схильні до навіювання) захоплені соціонікою, обирають собі якийсь психотип (скажімо Наполеона), та намагаються вести себе відповідним чином, при цьому насправді вони можуть бути зовсім іншими людьми.

Також не завжди зрозуміле прагнення деяких соціоників неодмінно знайти дуала для створення сім’ї, адже далеко не факт, що саме дуальне стосунки потрібні для зростання вашої душі. Може з якимось конфліктером чи ревізором ви досягнете значно більшого?

Загалом соціоніка має під собою певний сенс, але лише певний, і вона аж ніяк не є мірилом всіх речей, а соціонічний психотип далеко не повністю описує людську особистість, є ще інші більш значимі речі: виховання, освіта, оточення, врешті набутий життєвий досвід. Все це зумовлює поведінку зовсім не характерну для того чи іншого психотипу, Дон Кіхот не конче буде боротись з повітряними млинами, а Жуков поводитись брутально, більше того, він може бути навіть більш етичніший ніж Достоєвський (самий етичний тип). Все залежить не тільки від того, який в кого психологічний тип, тож навіть спрогнозувати, як будуть складатись відносини між людьми різних психотипів (чим частенько грішать соціоніки) неможливо. Може бути, що з ніби то конфліктером (якщо у нього відповідна освіта, виховання, схожий життєвий досвід) буде в рази цікавіше ніж з дуалом.

І на завершення маленький перелік симптомів такої хвороби, як «соціоніка головного мозку». Ця хвороба безумовно у вас присутня якщо:

– Будь-яку зустрічну людину ви намагаєтесь типувати, навіть їдучи в маршрутці помічаєте, о який Жуков стоїть, а це певно Бальзак пішов.
– Ви протипували всіх своїх друзів, родичів, знайомих, колег, політиків з екранів, та навіть домашнього котика та сусідського песика.
– Кожну гарну дівчину (як варіант хлопця) ви типуєте своїм дуалом (а не гарну певно що конфліктером)
– Всіх своїх друзів, знайомих, родичів, окрім власного імені ви ще називаєте соціонічним типом. (Андрій Гамлет, Василь Достоєвський)
– Впевнено будуєте прогнози розвитку стосунків між людьми на основі соціоніки.

Якщо у вас присутні ці симптоми, то вітаю, соціоніка вас захопила. Як лікування можна прописати наступне – зробити файну, яскраву ватру, а в якості палива для багаття чудово підійдуть соціонічні книжки.