У далекі, але аж ніяк не доісторичні часи про проблему багатоженства ніхто не замислювався: це явище, яке зазвичай називають полігамією, було нормою життя суспільства (зрозуміло, мова не йде про епоху матріархату), практично при всіх суспільно-політичних формаціях і релігійно-суспільних системах . Навіть іудаїзм і християнство не завжди категорично заперечували багатоженство. Так, на подив і незадоволення ізраїльської влади, і сьогодні трапляється, що в країну, що збирає євреїв з усього світу, прибувають на свою історичну батьківщину і так звані «полігамні» іудеї. Кажуть, що це ті, хто аж надто буквально слідує у житті старозавітним зразкам.

А багато католицьких місіонерів, які доносять істину своєї віри до деяких груп афро-азіатського населення, вельми спокійно ставляться до багатоженства, існуючого серед неофітів, хоча навряд чи можна припустити, що воно офіційно дозволено папським престолом.

Але цілком очевидно, що ні іудаїзм, ні християнство не узаконили існуючу до них полігамію. З усіх монотеїстичних релігій лише іслам поставився до цього явища, що називається, спокійно. До того часу, коли пророк Мухаммед почав серед арабів проповідь нової релігії, багатоженство було широко поширене і глибоко вкорінене в житті арабських племен. Але в цій сфері панували анархія і безвідповідальність, іслам же рішуче ввів сувору регламентацію в цьому соціальному явищі. У Корані різко засуджується хаос і розбещеність в багатошлюбності.

Строго кажучи, слово «полігамія» в перекладі означає «багатошлюбність». Якщо ж чоловік має більше однієї дружини, це називається «полігамією». З іншого боку, якщо жінка має кілька чоловіків (і таке теж трапляється), це називається «поліандрія». Але широкому читачеві ця термінологія мало відома, і звичайно, коли мова йде про багатоженство, вживається слово «полігамія», і даються чіткі приписи, що регулюють сімейне життя як основу суспільства.

Так, Коран допускає багатоженство. Але строго визначає, за яких обставин воно допустимо. Тому, хто знає положення Корану на цей рахунок зрозуміло, що для мусульманина це саме допустимість, а не припис віри. У доісламській Аравії не було ніяких обмежень щодо числа дружин. Коран же встановив межу: не більше чотирьох. При цьому всі дружини мають рівні права – таке головна вимога Корану до багатошлюбності. І підкреслимо особливо для необізнаних: багатоженство в світі ісламу – це виняток із загальноприйнятої практики моногамії, це крайній випадок вирішення якихось труднощів, що виникли в сім’ї або в суспільстві, вимушений захід.

Формальна відміна багатоженства новою релігією не змогла б скасувати його на ділі, а лише загострила б морально-етичні протиріччя, яких і без того в той час було безліч – як у суспільстві, так і в сім’ї. Іслам же прийшов у цей світ, щоб реально існувати в ньому.

У сурі 4 Корану «Жінки» сказано: «…Одружуйтесь на приємних вам жінках – і двох, і трьох, і чотирьох. А якщо боїтеся, що не будете справедливі, то – на одній …» (аят 3).

Отже, у яких випадках допускається багатоженство? Яких несправедливостей в цьому випадку уникати? Це легко показати на кількох життєвих прикладах. Є країни, де жінок більше, ніж чоловіків, наприклад, з причини довгих і частих воєн. У якихось країнах є окремі специфічні області, де спостерігається та ж картина. Тут, якщо обмежити законний шлюб однією дружиною, багато жінок залишиться без родини, і це викличе важкі суспільно-соціальні, емоційні та інші наслідки.

Природа жінки вимагає сім’ї, дому і дітей. Вона повинна мати своє місце не тільки в суспільному житті, але насамперед у родині. Скільки ж на цьому ґрунті виникає психологічних комплексів, нервових стресів, фізичних і моральних нестабільностей і так далі, і тому подібне! Не забудемо і фізіологію – жінки, які не вийшли заміж, рідко ведуть ангельський образ життя, вони шукають свою частку щастя, хто як може… І тут, як правило, вже всі закони суспільства безсилі, а між тим моралі наноситься смертельний удар.

А чоловіки? Далеко не всі вони задоволені своїм шлюбом, що не важливо з чиєї вини. І нещасний чоловік починає шукати розради на стороні, що, як відомо, народжує масу серйозних проблем, і одна з них – права позашлюбних дітей – часто не піддається ніякому законному рішенню.

Іслам пропонує своє логічне і цілком конкретне рішення цієї проблеми: чоловік при екстремальних обставинах має право взяти другу дружину і жити з нею, як і з першою, законно, відкрито, з повною відповідальністю виконуючи всі зобов’язання чоловіка по відношенню до обох, з дотриманням усіх норм, приписаних суспільством. Зауважте: ніхто нікого не обманює. Так іслам демонструє свою категоричну нетерпимість до лицемірства і брехні в людських відносинах. До зради і таємниці інтимному зв’язку. Іслам не нав’язує полігамію. Якщо чоловік може контролювати свої інстинкти і виявляти високу ступінь самодисципліни, йому не потрібна друга чи третя дружина…

Іслам дозволяє взяти другу дружину, коли перша не може мати дітей, а чоловікові необхідно потомство. Припустимо, що він не мав би на це законного права. Який був би у нього вихід? Придушити природне бажання мати спадкоємців? Розлучитися з безплідною дружиною? Взяти на виховання чужих дітей? Всі ці рішення для більшості чоловіків виявляються невиправданими і жорстокими. І для жінок теж. Безліч трагедій з купівлею-продажем дітей, появою в сім’ї усиновленої дитини створює атмосферу загальної нестабільності. Більш того, в даний час ця проблема набула ще й комерційне забарвлення: діти стали предметом купівлі-продажу.

Ось ще ситуація, передбачена ісламом: дружина не в змозі виконувати свої подружні обов’язки – чи то через хворобу, чи то за ступенем темпераменту, чи то по явній несумісності подружжя. А відрядження, що тривають роками? Наукові експедиції? Виїзд на довгий час на заробітки? Коротше, іслам не може не враховувати існування обставин, коли чоловік змушений йти на інтимний зв’язок з іншою жінкою. Щоб не було в таких випадках компромісів, збитку моралі і чоловічому достоїнству, для зведення морального зла до мінімуму іслам дозволяє звернутися до полігамії. Як до крайнього заходу при надзвичайних обставинах. Але навіть за цих обставин, якщо хтось з учасників драми відчуває почуття несправедливості, страху, душевного болю, іслам наполягає на моногамії. Іншими словами, при нормальних, здорових стосунках у сім’ї моногамія не тільки краща, але є нормою. І в цьому важливому питанні, як і в усіх інших проблемах ісламу, і мусульманину, і немусульманину допомагає розібратися приклад життя пророка Мухаммеда. Сунна – переказ про його вчинки і слова.

Оскому набили посилання супротивників ісламу на особисте життя пророка: ось, мовляв, як багато собі дозволяв, що це за зразок моральної чистоти? З жалем читаються подібні аргументи. Вони – від незнання, цього мутного джерела упереджень і нерозуміння. Давайте розсудимо зі знанням.

Перший шлюб Мухаммеда був укладений, коли йому виповнилося 25 років. Його дружина, красива жінка із шляхетного роду, була на 15 років старша за нього і до того часу двічі овдовіла. Вони прожили разом чверть століття, і весь цей час Хадіджа залишалася єдиною дружиною і єдиною жінкою в його житті. Вона померла, коли Мухаммеду було п’ятдесят років. То був час найсильніших переслідувань і гонінь мусульман. Шість років після смерті Хадіджи в його житті не було жінок. У 56 років він взяв дружину. І потім до 60 років ще вісім дружин. Ці чотири роки – найважчий період його місії, коли закладався фундамент і будувалася законодавча основа ісламського суспільства, коли не припинялися важкі чвари всередині країни і за її межами.

Центральною фігурою у всіх цих подіях був, зрозуміло, Мухаммед, глава держави, верховний суддя, головнокомандувач військ і так далі. Ніяк не схоже на еміра, який ніжиться дні і ночі під покровом дерев у прохолодного водоймища, насолоджуючись при вигляді танців живота. Подивимося, хто були ці жінки, які одна за одною входили в його життя. Ось Марія, дочка єгипетського короля, – цей союз забезпечував йому надійного політичного партнера. Шлюб з Зейнаб – жест дружби з королем сусідньої Абіссінії. Взявши до себе в будинок дочку впливового іудея, Сафію, Мухаммед втихомирив ворожих євреїв, що жили на Аравійському півострові. Одружившись на дочці Абу Бакра – Аїші, він зміцнив дружбу і відданість свого сподвижника і забезпечив надійного наступника і провідника всіх своїх ідей. Укладаючи такі союзи, Мухаммед скасовував в своїй громаді кастовість, звільняючи її від расових і національних забобонів, від релігійних упереджень.

Що ж, не будемо поспішати і виносити категоричні судження з приводу іншої культури, чужих віросповідань, інших, несхожих на наші, законів і норм життя. Куди плідніше дізнатися, поміркувати про пізнане, зрозуміти. Можна і не приймати, але не вважати, що той, хто має іншу точку зору, гірше тебе чи, що з ним не можна мати справу. Нехай навіть у нього дві, а то й чотири дружини. Законні.

Автор: В. Алаєва.