На півночі Індії у них є свій храм, де вони царюють безроздільно. Служителі храму прислужують щурам, прославляючи їх, готуючи для них улюблені ласощі. На всій же решті території країни їх бояться, як чуми, безжально знищують, а якщо щось і готують для них, то тільки «щуромор».

Як тільки Сінах поставив величезну тарілку з молоком, сотні щурів стали виповзати з усіх кутів, прямуючи до їжі і товплячись у тарілки. Придивившись, бачиш, що вони шикуються в строгому порядку. У кожного своє місце, і так щоранку. Сінах сідає поруч, тихо розмовляючи з ними і обережно погладжуючи звірків. У храмі Дешнок, в самому серці Раджастана, в 1000 км на північ від Мумбая, пацюки почуваються королями у своєму королівстві. Перебуваючи на волі, не знаючи страхів і комплексів, вони живуть тут, як в раю. Не боячись пробігають у ваших ніг і, піднімаючись по вашому одязі, заглядають в очі, очікуючи подарунка. Предмет культу – вони недоторканні. Горе тому, хто по незнанню розчавить звірятко. Він буде зобов’язаний замінити загиблого щурика срібною статуеткою, що зображає передчасно загиблу тваринку.

В саду сітка захищає щурів від ворон та інших хижаків. В цей храм приходять паломники і молодята, які серед полчищ гризунів шукають заспокоєння і, отримавши їх благословення, намагаються зарядитися їх таємничою силою та енергією. Сюди приносять новонароджених.

В основі цього культу лежить легенда, яка розповідає, що п’ять століть тому богиня Карніджі, втратила сина, він потонув. Після того вона впросила Яму, бога смерті, повернути їй немовля. Яма погодився, але за умови, що син до неї повернеться в образі щура. Сьогодні виходець з касти поетів-царів, до якої належала Карніджі, є хранителем храму і доглядає за щурами. Буває, щури гинуть від хвороби, викликаної надлишком солодкого – результат частих подарунків від прихожан цього більш ніж екзотичного храму. Але за всю історію – жодного випадку епідемії, що, звичайно, підтверджує божественне походження місцевих щурів. (За три роки один самець і одна самка можуть відтворити близько 20 мільйонів щурів.)

Сюди приїжджають з усіх кінців країни старі і молоді. Кажуть, що спілкування з хвостатими божествами дає довголіття. У відповідь на це поклоніння жодному відвідувачеві щури не заподіяли зла. Ніхто не захворів чумою та іншими хворобами, які переносять ці гризуни. На думку віруючих, це ще раз підтверджує божественне походження щурів. Однак цей «режим сприяння» аж ніяк не зберігається на решті території Індії. У Мумбаї, наприклад, пацюки віднесені до особливо небезпечного для людини виду гризунів. Щури – воістину національне лихо для Індії. На жарких і засмічених вулицях Мумбая жителі по мірі можливості організують опір. У більшості будинків немає холодильників, де можна було б заховати від щурів їжу, і ось результат 95% будинків заражені гризунами. На початку століття пацюки занесли в цей штат чуму, від якої загинули 12 мільйонів жителів, тепер влада намагається контролювати санітарні норми життя та зберігання продуктів, ведуть пропаганду використання отрут і інших щуроморів. Забороняється виносити відходи продуктів на вулиці.

Але воістину не можна виграти війну з пацюками, вигравши з ними бої. 600 тис. дол. США – такі асигнування уряду на боротьбу з гризунами. Кожен район міста має свою команду мисливців, вони ставлять пастки і потім в спеціальних «крематоріях» спалюють тушки.

Щорічно в Мумбаї знищуються 400 000 щурів. Але це так далеко від храму…

P. S. Духи вещают: А вот еще что интересно, если какой-то бедолага турист в таком вот экзотическом индийском храме божественных крыс случайно раздавит бедную крыску и не сможет заменить ее серебряной статуэткой, за это против него по законам того индийского штата могут даже возбудить уголовное дело. И тогда понадобится адвокат по уголовным делам, а то ведь индийская тюрьма (как и вообще любая тюрьма), наверное, место малоприятное.