Молитовний будинок ісламу по-арабськи називається «масджид» (звідси слово «мечеть» в нашій мові) – «місце, де роблять земні поклони». Спочатку пророк Мухаммед називав так храми всіх, хто сповідує віру в єдиного Бога; згодом слово «масджид» стало вживатися виключно в ісламському світі.

Найперша мечеть з’явилася в 622 році в селищі Куба – на шляху Мухаммеда з Мекки в Медину. Це була не будівля, а квадратний двір з навісом вздовж стін, орієнтований на схід (подібно християнським храмам). Разом з тим переказ стверджує, що перші півтора роки перебування Мухаммеда в Медині мусульмани дотримувалися під час молитви напрямок на Єрусалим. Потім, коли Мухаммеду відкрилася відміна проповіді Корану від християнського та іудейського навчань, він проголосив зміну напрямку молитви і з тих пір міхраб – священна ніша в стіні мечеті – вказує на Мекку, на святу Каабу.

Саме Кааба є в буквальному сенсі священною територією, храмом; всі інші мечеті – це молитовні будівлі. Головні серед них: мечеть в Медині (там знаходиться могила Мухаммеда) і мечеть аль-Акса в Єрусалимі – на горі Моріа, звідки під час «нічної подорожі» Мухаммед був піднесений на небеса (Коран 17: 1). До числа найдавніших належать мечеті в Дамаску, Самаррі (Ірак), Сусі (Туніс).

Спочатку мечеть виконувала і суспільні функції – тут оголошувалися укази, відбувалися судові розгляди, йшло навчання дітей. Після X століття вона поступово втрачає ці функції, стаючи воістину «домом Аллаха» (байт Аллах), хоча особливий обряд освячення молитовного будинку в ісламі відсутній. У мечеті необхідно дотримуватися ритуальної чистоти, тому при ній обов’язково є водойма для обмивання.

Крім соборних мечетей, які можуть вмістити сотні і тисячі молільників, вже з VII століття з’являються невеликі, домашні молитовні будівлі.

Образ мечеті склався не відразу. Але вже в VIII столітті її обов’язковими ознаками стають міхраб, мінарет і Максур (обгороджений простір або різьблений павільйон біля міхраба). Пізніше поруч з міхрабом з’являється мінбар – піднесення для проповідника. Деякі мечеті нагадують найпершу з них – у вигляді двору (така мечеть, де знаходиться Кааба), інші розвивають загальну для Середземномор’я і Близького Сходу архітектурну форму купольного будинку. Ісламське зодчество виробило (близько XIV століття) тип мечеті з двома або чотирма мінаретами; ці мечеті надають неповторний вигляд містам ісламського світу. Архітектура деяких мечетей справила вплив і на мистецтво Європи, насамперед Іспанії. А унікальний Спіралевидний мінарет мечеті в Самарі, мабуть, вплинув на формування образу Вавилонської вежі в європейському живописі.