Ще одним цікавим богом ацтеків був такий собі пан на ймення Тескатліпока. Тескатліопка – бог-творець, за ацтекськими релігійними віруваннями саме він на пару з богинею Коатлікує був творцем всього сущого. І він же (Тескатліпока), коли прийде відповідний час – здійснить загальне форматування світоустрою, бог-творець перетворить на бога-руйнівника, можна сказати, ацтекський Тескатліпока – це індійські Шива та Брахма в одному флаконі. Ще цікаво, у індіанських міфах бог Тескатліпока виступає ворогом доброго бога Кецтлалкоатля, та відправляє його вигнання. Цілком ймовірно, що ці міфи є відображенням реальних подій, коли загадкового білого проповідника відомого нам як Кецтлалкоатля прогнали місцеві жерці. З ім’ям Тескатліпоки був пов’язаний один цікавий релігійний обряд, відомий як «двійник бога».

«Богу богів» Тескатліпоці було присвячене велике свято Токсталь, яке припадало на квітень (практично ацтекська Пасха). На цьому святі відбувалась справжня релігійна містерія – великий бог Тескатліпока неначе помирав в обличчі свого представника, для того, щоб знову відродитись до життя в обличчі вже іншого чоловіка, якому на наступний рік випадала рокова участь розігрувати роль бога, та по завершенні наступного року подібно до своїх попередників бути принесеним у жертву. На почесну роль людинибога обирали найгарнішого хлопця з числа полонених або рабів. Тіло юнака мало бути ледь не ідеальним, він мав бути не надто високого і не надто низького зросту, стрункий та з гарною шляхетною поставою. Якщо від надмірного споживання їжі юнак починав товстіти, його силою примушували пити солену воду, щоб скинути надмірну вагу.

Для того ж, аби юнак міг нести свій високий «божественний» стан з відповідною гідністю та шляхетністю його щосили навчали вишуканим аристократичним манерам: правильній мові, грі на флейті, етикету. Житлом юнака був храм, де всі шанували його як самого справжнього бога. Сам ацтекський цар слідкував за тим, щоб в нього завжди був розкішний наряд. На голову юнака клеїли орлиний пух, а в зачіску вплетали пір’я, чоло його завжди прикрашав вінок із свіжих квітів, на руках та ногах сяяли золоті браслети. Коли він йшов по вулиці граючи на своїй флейті всі навколишні люди падали ниць та починали молитись йому неначе богу, адже він і був богом в уявленні простих ацтеків. Жінки підносили йому для благословення своїх малих дітей.

А щоб юнак не втік, його завжди супроводжувала озброєна охорона, яка складалась з восьми кращих воїнів. Якщо ж юнаку, «двійнику бога» все таки вдавалось накивати п’ятами, у жертву замість нього приносився начальник охорони (як бачите, в останнього була гарна мотивацію не допустити втечі).

За 20 днів до смерті юнака переодягали у новий одяг та давали йому у дружини чотирьох найгарніших дівчат із шляхетного роду. Кожна з них символізувала одну з чотирьох богинь: богиню молодого маїсу, богиню квітів, богиню води та богиню солі. На протязі останніх днів, життя боголюдини перетворювалось на одне суцільне святкування, пишні бенкети змінялись танцями, а потім знову банкетами. Та фінал цих святкувань був трагічним для «двійника бога».

В останній день життя юнак у супроводі чотирьох дружин та охорони сідав у царське каноє і відправлявся на невеличкий острівець, він називався островом розлуки, бо тут дружини прощались із своїм «божественним» чоловіком, далі він йшов один, лише в супроводі охорони до храму-піраміди. Піднімаючись вгору, на кожній сходинці юнак ламав одну із флейт, на якій грав в час своєї слави. А на вершині його вже чекали жерці. Схопивши юнака, його клали на спеціальну кам’яну плиту, де один з жерців обсидіановим ножем розрізавши груди виймав його серце. На відміну від інших жертв, мертве тіло людинибога не скидалось з вершини піраміди, а акуратно зносилось на вниз на руках. Так закінчував своє життя чоловік, який був втіленням одного з головних богів ацтекського пантеону, «двійник бога».