Перші зображення фалоса як символу родючості відносять до після льодовикового періоду. Малюнкам дітородного органу, знайденим на сучасній території Франції, більше 30 тисяч років.

Фалічними скульптурами прикрашали будинки і святилища на всіх континентах. Стародавні жінки використовували штучні пеніси для отримання задоволення у відсутності чоловіка.

Символ фалоса у давнину

Єгипетська міфологія обожнювала фалос. Фараонам приписувалися неймовірні розміри статевих органів. Сьогодні зображення Асіріса і Амон Ра з величезними членами прикрашають стіни Каїрського музею.

Одним з головних представників фалічний культури стародавніх греків став бог-біс Пріап. Зведені в честь Пріапа скульптури мали довгий пеніс, що символізує його могутність. Дійшли до наших днів і кам’яні фалоси, присвячені богу Діонісу.

Римляни вважали зображення чоловічого статевого органу магічним оберегом. Встановлюючи фалічні тотеми, вони вірили, що захищають житло від злих духів.

Слов’яни-язичники шанували бога Уда, а його роги, протикали вінок калини, це асоціювали з любовним контактом. Сувенірні бронзові фалоси вивішували біля воріт для гарного врожаю.

З язичницької культури в християнство перейшла і Паска, що нагадує чоловічий дітородний орган.

Відродження культури фалоса

Популярність фалічних символів згасла з приходом Реформації. Більше 200 років вченим і діячам культури було заборонено згадувати дітородні органи. Були знищені або перероблені багато творів мистецтва, всі відкриті частини тіла замальовані інжирними листочками.

Відродження культури фалоса почалося з теорії відомого німецького психолога Зигмунда Фрейда. Його ідеї викликали широкий резонанс в суспільстві, сексуальність перестала бути табу.

Сьогодні багато художників епатують публіку зображенням фалоса. З’явився навіть особливий напрямок в мистецтві – оголений перформанс, який вважає демонстрацію статевого органа проявом емоцій людини. Згадка про член більше не викликає утруднення, а пікантна сувенірна продукція повсюдно продається у всіх країнах світу.