Серед святих вірмено-григоріанської церкви діва Ріпсіме користується особливим шануванням. За переказами, ця шляхетна римлянка разом зі своїми подругами втекла до столиці Вірменії Вагаршапату, рятуючись від гонінь проти християн, що посилилися при імператорі Діоклетіані. Вірменський цар Трдат Третій хотів, щоб прекрасна Ріпсіме стала його коханкою. Але «наречена Христа», а слідом за нею і її супутниці віддали перевагу мученицькій смерті. У покарання за скоєний злочин цар-язичник і його слуги позбулися людської подоби: їхні обличчя перетворилися на свинячі рила. У віщому сні Трдату було сказано, що він вилікується, якщо звільнить свого родича Григора, який ось вже 15 років як заточений у підземелля за свої християнські переконання. Цар так і зробив. Більше того, він сам хрестився і оголосив християнство державною релігією (301 р.).

А Григір Просвітитель став першим Католикосом Вірменії. На одній із святинь вірменської церкви – хоругви святого Григора (вишите полотно XV ст.) вони зображені поруч: Трдат Великий, Григір Просвітитель і свята Ріпсіме, долі яких так драматично переплелися в ім’я утвердження християнства.

На місці страти Ріпсіме був побудований склеп, підземна частина якого перетворилася в крипту (підземну каплицю) церкви святої Ріпсіме, спорудженої Католикосом Комітасом в 618 році. Цей невеликий за розмірами храм стоїть на околиці Ечміадзина. На тлі рівнини чітко вимальовуються його потужні фасади з глибокими кам’яними нішами.

Інтер’єр церкви – це квадратний в плані, увінчаний куполом простір з хрестоподібно розташованими по його сторонах «крилами» – напівколами, склепінні проходи між якими ведуть в кутові квадратні приміщення. Півсфера купола на так званому барабані з вікнами як би зв’язує окремі частини будівлі в одне ціле.

Хрестовокупольні храми цього типу, відомі у Візантії вже в V столітті (наприклад, храм св. Давида в Салоніках), стали поширеним явищем в храмовій архітектурі Закавказзя: Мцхетський Джварі (кінець VI-початок VII ст.), його копія Атенський Сіон поблизу Горі (VII ст., побудований вірменським зодчим Тодося) і ряд інших церков Вірменії та Грузії – живі свідчення взаємодії і взаємозалежності національних культур сусідніх народів.

У скромно декорованому інтер’єрі церкви святої Ріпсіме на себе звертають увагу лише виноградні кисті, вирізані на стінах. Ці християнські символи композитор і поет Комітас використовував і у своєму шаракані – богослужбовому гімні на честь святої Ріпсіме та її супутниць. Рядки з цього канону накреслені на вівтарній стіні, в ніші якої образ Богоматері з немовлям: «Ви – гілки лози виноградної Христа…»

Можна уявити, як урочисто звучав цей гімн у стінах храму…

Автор: Вадим Розов.