Після свого обрання Іван Павло II відмовився від трону і спеціальних нош (лектики). Для нього була споруджена висока (1 м) рухома платформа, а для об’їзду площі святого Петра під час масових аудієнції, які в перші роки понтифікату були численними, використовувався джип. Як жоден з його попередників, Іоанн Павло II ефективно використовує засоби масової інформації для популяризації своєї діяльності і своїх поїздок: охоче і вміло спілкується з будь-якою аудиторією, розмовляє з супроводжуючими його журналістами.

Оцінка фахівця з реклами «У режисурі папської діяльності нічого не втрачено. Цей оточений загальною повагою старий чоловік нахиляється з болем, щоб поцілувати людську землю. Чистий символ! Ця бездоганна сутана – прапор папської чесноти; цей прозорий папамобіль – знак прозорості Церкви; ці невтомні подорожі – знак глобалізації Ватикану; для Риму кожен з них володіє певним глуздом. А якщо мова йде про тексти виступів – яка сила понять, яка надприродність слів, що за універсальність формул… мало не гасел. Нарешті, що за майстерний серфінг по хвилях сучасності і в збереженні своєї присутності в ЗМІ. Іоанн Павло II зробив християнський висновок з кожної події, що отримала суспільне визнання

Слава майстру! Тим більше що, здійснюючи соціальну комунікацію в усіх напрямках і в будь-яких умовах, він зумів ніколи не відступити від своїх принципів: відмови від будь-якого популізму, будь-якої демагогії, будь-якого угодовства. Його слова досягають слухача, бо їх вимовляє хтось, що має владу…

Чи існує зворотний бік медалі? Зрозуміло. Цей настільки сучасний у встановленні контактів представник духовенства залишається все таким же доктринером в своєму мисленні. Як можна йому пробачити відмову від протизаплідних засобів в епоху СНІДу?..

Іван Павло II здійснив 91 поїздку за межі Італії і відвідав 120 (з 191) країн і понад 900 міст і населених пунктів (в тому числі і Україну, побувавши в Києві та Львові). Здійснив 137 поїздок по Італії. У Римі відвідав 287 парафій з 328. На його аудієнціях і церемоніях в Римі були присутні близько 17 млн. чоловік. Поза Риму – 300 млн. (без урахування телеглядачів) Він першим з римських Пап увійшов в єврейську синагогу, вислухав концерт рок-музики і катався на гірських лижах.

Іоанн Павло II у Львові.

Іоанн Павло II видав 13 енциклік, 11 адхортацій, 10 апостольських конституцій 43 апостольських послань. 23 «motu proprio». Здійснив 119 беатифікацій, під час яких зарахував до лику благословенних 938 осіб (712 мучеників 226 сповідників). За 37 канонізацій зарахував до лику святих 284 осіб (246 мучеників і 38 сповідників). Призначив 157 нових кардиналів і 2,5 тисячі єпископів. Проведено 1130 зустрічей з політичними діячами, в тому числі з 574 главами держав. 921 аудієнцію відвідало 14 400 200 чоловік.

ОБІДИ І ВЕЧЕРІ

Першим Папою, який порушив традицію одиноких сніданків-вечерь, був Іоанн XXIII, який запрошував до себе за стіл близьких співробітників. Своє рішення Папа мотивував з властивим йому гумором: «У мене здорова печінка, і я один їсти не буду». Павло VI іноді запрошував до себе на обід співробітників Курії, а Іван Павло II ніколи не їв на самоті.

Для єпископів, які прибувають до Ватикану з обов’язковими (один раз в 5 років) візитами ad limina apostolorum (до апостольських порогів), існує можливість зустрітися з Папою не стільки на обов’язковій аудієнції, скільки за обідом або вечерею. Під час інших візитів до Ватикану зустрітися з Папою набагато складніше.

Під час трапези Іоанн Павло II займає на самоті місце на одній зі сторін за довгим столом. Це все, що залишилося від давнього Протоколу, який пропонує, щоб навпроти Папи під час їжі ніхто не сидів. Сьогодні навпроти Папи сидять запрошені, а двоє папських секретарів займають місця на різних кінцях столу.

ГУМОР

Свідоме небажання брати участь в політичному житті Італії призвело до того, що і через багато років після свого обрання Папа не приймає офіційних осіб цієї країни. Неофіційно він відвідав тільки резиденцію президента Алессандро Пертіна: катався з ним на лижах. Єдина офіційна особа Італійської Республіки, кого Папа часто бачив, це прем’єр-міністр Італії: згідно з традицією (з поваги) він зустрічав і проводжав Римського первосвященика в аеропорту.

У зв’язку з цим розповідають такий анекдот. Міністр зв’язку, який не мав можливості побачити Папу зблизька, звернувся до прем’єр-міністра з проханням дозволити замінити його під час церемонії зустрічі Папи. На появу нового обличчя Папа відреагував питанням: «Хто це?» Йому відповіли: «Міністр зв’язку». «Я що – посилка?» – Здивувався Папа.

На заперечення, що будівництво плавального басейну в папській літній резиденції в Кастель Дольф буде дуже дорого коштувати, Папа відповів: «Якщо Папа помре витрати будуть набагато більшими. Підрахували, що новий конклав дійсно обійдеться в 20 разів дорожче і побудували басейн. За відсутності Папи в ньому плавають швейцарські гвардійці.

Під час останнього (1999) візиту до Кракова на вітання: «Хай живе Папа» Іоанн Павло II відповідав: «Ще Здрастуйте».

ПАПА І СПОРТ

До обрання на папський престол Войтила регулярно ходив на байдарках і, вже будучи єпископом і кардиналом, брав участь в походах, ходив в гори пішки і на лижах, а в 1958 році закінчив спеціальний курс гірських лиж. Розповідають, що навіть перед конклавом в жовтні 1978 року він вирушив на прогулянку в гори і ледь не спізнився на нього. У 1990 році 107 виступів Папи про спорт були зібрані в окрему книжку «Іван Павло II і спорт».

У відповідь на критику спортивних захоплень Папи, що по суті було критикою методів керівництва Іоанном Павлом II Церквою, в липні 1984 року в Альпах була організована лижна прогулянка. Державний секретар Ватикану кардинал Агостіно Казаролі дотепно порадив Папі запросити на цю прогулянку одного з найбільш шанованих в Італії людей – 88-річного президента А. Пертіні. Президент запрошення прийняв і тим підтримав своїм авторитетом нетрадиційний стиль поведінки Папи. На сьогоднішній день Іоанн Павло II – єдиний в історії Папа, який займався спортом. І до нього на папському престолі бували Папи-альпіністи (наприклад, Пій XI), але тільки Войтила дозволив собі зберегти своє хобі і на папському престолі.

СТАВЛЕННЯ ДО КАПІТАЛІЗМУ ТА КОМУНІЗМУ

До обрання на папський престол К. Войтила неодноразово демонстрував свій інтерес до марксизму, що відбилося і на його підході до соціальних проблем, і на використовуваній їм термінології. Критики Папи навіть склали з марксистських термінів спеціальний соціальний Словник Папи. Як і кардинал С. Вишінський, він вважав, що «доля комунізму вирішується не в Росії, а в Польщі, завдяки її Католицькій Церкві». Як і кардинал С. Вишінський, він вважав, що «Польща покаже всьому світу, як потрібно боротися з комунізмом, і весь світ буде їй за це вдячний». І сприйняв боротьбу з комунізмом як свою місію. Зрештою у Войтили було всі підстави відчувати задоволення від тієї ролі, яку зіграла в падінні цієї системи Католицька Церква.

Разом з тим на сторінках енцикліки «Центезімус аннус» (1991) Папа заявляв, що не вважає «капіталізм єдиною моделлю економічної організації». Папа назвав небезпечною і загрозливою катастрофічними наслідками ілюзією уявлення про те, що вирішення соціальних проблем залежить нібито від будь-якої матеріалістичної, і в кінцевому рахунку атеїстичної, ідеології. За словами Іоанна Павла II, мільйонам людей сьогодні загрожує «дикий капіталізм», – який шукає лише влади, вигоди і бездушної продуктивності.

ПАПА ПРО АБОРТИ

Ставши Папою, Войтила не змінив своєї позиції по відношенню до абортів. Роз’яснюючи її, він сказав А. Фроссар: «Нема в світі жодної людини, яка володіє здоровим глуздом, і яка би могла уявити собі, щоб який-небудь Папа міг би погодитися на легалізацію аборту. Це – вбивство». Але одночасно з безумовним неприйняттям аборту як вбивства Папа говорить про те, що Церква не засуджує конкретних людей. «Якщо мова йде про справи, то їх не можна оцінювати у відриві від обставин. Навіть аборт як будь-який інший замах на життя». Що стосується протизаплідних засобів, то позиція Войтили по відношенню до цих препаратів з часом також не зміниться. Папа категорично виступає проти спроб вирішення кардинальних проблем дітонародження за допомогою таблеток. Тільки свідоме батьківство і тільки розуміння аборту як навмисного вбивства, на його думку, може привести до свідомого відношення до життя.

Дискусія про аборти в західних країнах з ініціативи Католицької Церкви давно перетворилася в серйозну політичну проблему. Під гаслом за або проти абортів проходили президентські і парламентські вибори в США і в Німеччині. При цьому Церква прагне вивести дискусію про аборти на рівень загальнолюдських проблем: це саме проблема ставлення до Життя (у Іоанна Павла II – аборти як символ нашої цивілізації, «цивілізації смерті»), а не технічна проблема. «Не все, що технічно можливо, морально допустимо».

Автор: Б. А. Філіппов.