І визначив Дванадцятьох, щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь
(Марк 3:14)

Слово апостол буквально означає “посланець”. Скажімо, сам Христос названий в Писанні апостолом Бога Отця. Але традиція пов’язує слово “апостол” перш за все з дванадцятьма обраними учнями Ісуса. Вони слідували за Вчителем увесь час Його земного служіння людям, слухали Його вчення, були свідками чудес, які Він здійснював, а головне – увірували в те, що їхній Вчитель – Син Бога. Їм заповів Христос нести людям Добру звістку про себе, пославши їх проповідувати Євангеліє по світу.

І вони виконали Його волю. Тільки завдяки апостолам і людям, пізніше зарахованим до них, Слово Боже збереглося на століття, а вчення Христа повсюди знайшло послідовників. Важко уявити долю християнства без подвижництва апостола Павла, без Євангелій апостолів Матвія та Івана, без паломницьких праць рівноапостольної святої Олени, матері римського імператора Костянтина…

Майже всі апостоли закінчили своє життя мученицьки. Але загибель їх – в ім’я віри. Їх вбивали, а Слово Боже залишалося жити в інших людях. І живе досі.

Петро – так назвав його Господь, а перше його ім’я Симон. Рибалка з Капернаума, уродженець Віфсаїди, розташованої неподалік. У його будинку гостював Ісус, зціливши одного разу від гарячки Петрову тещу. З дозволу Господа Петро йшов з Ним деякий час по воді. Він перший повірив в те, що Ісус – посланець Бога Отця, але він же і відрікся від Вчителя, коли того схопили слуги іудейського первосвященика. Каяття прийшло до Петра відразу. І Господь простив його, більше того – поставив його першим над іншими учнями. “На цьому камені Я створю Церкву Свою, і сили пекельні не переможуть її”, – так сказав Христос про Петра. Мабуть, твердість характеру Петра не викликала в Ісуса сумнівів. Петро був розп’ятий у Римі разом з апостолом Павлом близько 67 року н. е.

Андрій – брат апостола Петра, до зустрічі з Ісусом був учнем Іоанна Хрестителя. Андрій першим пішов за Вчителем відразу після того, як Іван Хреститель назвав Ісуса Агнцем Божим. Тому його називають Первозванним. Пізніше, коли апостоли розійшлися по світу з проповідями, Андрій ніс Слово Боже в Греції, Скіфії. За переказами, він доходив навіть до місця, де пізніше виник Київ. Розп’ятий на косому хресті, чому такий хрест тепер називають Андріївським.

Іоанн Заведеїв – автор четвертого Євангелія та інших книг Нового Завіту. Прозваний Богословом, тому що в його Євангелії дуже багато прямої мови Христа, Слова Бога. Як і Андрій до зустрічі з Ісусом був учнем Іоанна Хрестителя. Іоанн, можливо, наймолодший і мабуть, самий улюблений учень Христа. Це він сидів при столі на плечі у Спасителя під час Таємної Вечері. Він єдиний з учнів наважився бути на Голгофі під час Розп’яття, а до того був поруч з Господом на допитах у первосвященика і у Понтія Пілата. Йому заповідав Ісус піклуватися про Богоматір. Після відходу Вчителя із земного життя Іоанн взяв Марію до себе в будинок.

Місцем апостольської служби Іоанна був Ефес, неподалік від якого і зараз можна побачити його могилу. Противники народжуваного християнства намагалися отруїти Іоанна, потім ошпарити – все марно. Зрештою, він був відправлений у заслання на безлюдний острів, але і звідти повернувся в здоров’ї. На схилі років Іоанн надиктував учням Євангеліє. Воно в повному розумінні слова безцінне для християн, тому що без посередників передає нам Слово Боже. Іоанн чи не єдиний апостол, який помер своєю смертю і в глибокій старості.

Яків Заведеїв – рибалка з Галілейського моря, брат євангеліста Іоанна. Зветься також Старшим, оскільки серед апостолів є ще один Яків (Менший). Разом з братом Іваном і апостолом Петром був свідком Преображення Господа на горі Фавор, а також інших подій, що свідчать про Ісуса як про Бога. Перший мученик серед апостолів – страчений за наказом правителя Палестини Ірода Агріппи в 42 р. по Р. Х.

Філіп – виходець з Віфсаїди. З ним радився Ісус, зазнаючи його як нагодувати п’ятьма хлібами і двома рибами тисячі людей, які зібралися біля Галілейського моря слухати проповідь. Проповідував в Скіфії і Фрігії. Розп’ятий за імператора Доміціана в Ієраполісі, поблизу Памуккале.

Варфоломій (по-іншому його називали Натанаїл) – родом із Кани Галілейської. Про нього Ісус сказав, що в ньому немає лукавства. Проповідував Євангеліє в малоазійських областях разом з апостолом Філіпом, потім в Аравії, Ефіопії, Індії та Вірменії, де і загинув мученицькою смертю.

Фома – відомий всім на прізвисько “Невіруючий”. Він було засумнівався у Воскресінні Господа, але незабаром Христос з’явився учням і запропонував Фомі вкласти палець у свої рани, після чого Фома нарешті повірив у те, що трапилось. Однак недовірливість була лише деталлю в характері Фоми – наполегливому і рішучому. Коли над Ісусом нависла небезпека, він всупереч застереженням – надумав повернутися до Єрусалиму, щоб допомогти помираючому Лазарю, Фома запропонував апостолам йти разом з Вчителем, хоча б і на смерть. Проповідував в Східній Індії, де до сих пір є християни – послідовники апостола Фоми.

Матвій (інакше Левій) – автор першого Євангелія. До зустрічі з Христом був збирачем податків, але пішов за Вчителем буквально під час свого заняття, ледь Господь покликав його за собою. Ісус бував у Матвієвому будинку, той показав себе дуже гостинним господарем. Матвій проповідував в Ефіопії і в Персії. Перед тим як покинути Юдею, на прохання віруючих в Христа іудеїв написав Євангеліє. Одні кажуть, що він згорів заживо, інші – що помер в мирі.

Яків Алфеїв (Молодший) – двоюрідний брат Ісуса по материнській лінії. Мабуть, він був першим єпископом Єрусалимським. За переказами, під час проповіді про Христа його скинули з покрівлі Храму, а побачивши, що він залишився живий, забили на смерть камінням. Стікаючи кров’ю, Яків молився про прощення своїх мучителів.

Симон Зилот – за переказами, він-то і був нареченим на весіллі в Кані Галілейській, коли Ісус зробив своє перше чудо, перетворивши воду на вино. За однією версією – Симон проповідував в Африці, за іншою – на Британських островах.

Юда Яковів (по-іншому – Тадей) – брат Якова Алфеєва, отже, ще один двоюрідний брат Ісуса серед апостолів. Проповідував в Юдеї та Галілеї, потім в Сирії, Аравії та Вірменії.

Матфій – зарахований до апостолів відразу після Вознесіння Христа (замість вигнаного і наклавшого на себе руки Іуди Іскаріота, який зрадив Ісуса за хабар від первосвящеників). Він був обраний в апостоли за жеребом з сімдесяти учнів Господа, які весь час слідували за ним, хоча вони і не були зараховані до апостолів за земного життя Христа. Проповідував в Юдеї та в Ефіопії.

Павло – єдиний апостол, який увірував у Христа вже після Вознесіння Господа на небо. Ісус явився йому в сліпучому світлі, коли Павло – у той час ревний гонитель християн – попрямував в Дамаск з метою “схопити і розправитися”. Ісус задав Павлу всього одне питання, але цього було досить, щоб незабаром майбутній апостол прозрів в прямому і переносному сенсі. До звернення в християнство Павло отримав релігійну освіту, це допомогло йому в проповідницькій діяльності в багатьох місцях Малої Азії, в Греції, в Римі. Павло залишив безліч послань, які увійшли до Нового Заповіту і шанованих християнами поряд зі словом Божим.