Астрономічні пізнання майя були вражаючі. Це відноситься до їх календарної системи, символіки пірамід, вмінню обчислити сонячні і місячні затемнення, знання законів руху планет і точного періоду прецесії. Стеженням за небом займалися жерці, яких називали «ах-кін» – «слугами Сонця». Але не в меншій мірі вони були і «слугами Венери», так як саме ця планета була у великій пошані у стародавніх майя. У місті Чічен-Іца, де знаходилася піраміда Пернатого Змія – Кетцалькоатля, – був спеціальний храм Венери. Деякі дослідники вважають, що ця планета вважалася священною зіркою у тольтеків, які в XI столітті переселилися на Юкатан і в район Чічен-Іци і розчинилися серед корінного населення майя.

При цьому культ Венери як священної Ранкової Зірки перейшов до майя. У тольтеків вона називалася «Тлауіскаль пантекутлі» і була символом бога Мішкоата, який безперервно вимагав людських жертв. Вважалася вона у них і богом війни; планета шанувалася під ім’ям «Кахін». Одне з вікон знаменитої обсерваторії майя Каракол в Чічен-Іці було орієнтоване, зокрема, по максимальному південному нахилу Венери близько тисячного року, коли ця обсерваторія була побудована.

Але який взаємозв’язок між Венерою і Кетцалькоатлем? Кетцалькоатль був найзнаменитішим і в той же час останнім правителем першої тольтексьої династії – безмірно прославлений і згодом обожнений (вже, правда, ацтеками) Змій в пташиному оперенні.

Вступив він на престол, очевидно, в 925 році (втім, називаються і інші роки). Справжнє його ім’я було Се Акатль Топільцін – по найменуванню року, в якому він народився. Згідно з переказами, він був сином бога Небес і богині Матері-Землі. Се Акатль Топільцін став реформатором календаря, створив нові сплави дорогоцінних металів, сприяв розквіту мистецтв… Він намагався прищепити племенам своєї багатонаціональної імперії віротерпимість, але саме внаслідок цього виникали глибокі релігійні чвари й міжусобні війни. У 947 році Топільцін змушений був тікати…

Великий Вождь Кетцалькоатль – Пернатий Змій – втілення білого бога того ж імені, бога Ранкової і Вечірньої Зірки, спустився після смерті на вісім днів в підземний світ. Індіанці майя вважали, що потім Пернатий Змій воскрес і перенісся на планету Венеру, що вважалася його символом. Він знову має з’явитися на сході, через моря… Майя чекали його 4 квітня 1208 року нашої ери.

«…Цей міф погубив індіанців Мексики, – пише А. Токарчик в книзі «Міфи безсмертя», – які в іспанцях, білих прибульцях, хотіли бачити втілення своєї легенди. Кетцалькоатль, бог Ранкової і Вечірньої Зірки, повинен був позбавити своїх шанувальників від всяких бід, і забезпечити їх державі розквіт і добробут. Як один з людей, Кетцалькоатль противився кривавим жертвам і використовував знак хреста. Індіанці вірили, що він відправився на схід, за море, обіцяючи, що повернеться. Аналоги були вражаючі.»

Але чому саме 4 квітня 1208 року? На так званій статуї «мексиканської Венери» дослідник Генрі Спіндена прочитав записані складними ієрогліфами та ідеографічними знаками астрономічні розрахунки і спостереження майя. З них випливало, що з ночі 4 квітня 1208 року планета Венера протягом восьми днів не з’являлася на небосхилі. Але найголовніше – звернули увагу на те, що в цих переказах про Венеру фігурує число «вісім» (зокрема, вісім днів). Це не випадково. Бо «вісім» – це справжнє астрономічне число Венери.

Але, виявляється, і на початку квітня 925 року Венера спочатку зникла в сонячних променях, а потім з’явилася знову – як Ранкова Зірка. У 947 році перші вісім місяців Венера була Вечірньою Зіркою, а в вересні зникла в сонячних променях, з’явившись через вісім днів як Ранкова Зірка. Чи не тут основа легенди? Може бути, саме це вказує на дату вигнання і втечі Топільцін-Кетцалькоатля?

Автор: Микола Мамуна.