Ім’я Рабіндраната Тагора стало славним в Європі на протязі одної миті. Коли він одержав нобелівську премію, вже був старцем і чимось більшим, ніж письменником – апостолом великої та таємничої країни. Європа переживала моду індійську, як колись переживала індіанську. Чи виключно цій моді завдячує Тагор своїй славі?

Життєпис сучасних європейських письменників, життя яких проминає на щоденній вулиці, на кораблі чи автомобілі, є цікавіше в пригодах та подробицях, ніж життєпис цього індійського пророка. Але за нього промовляє сама атмосфера, якою він дихає — ніяково-незвичайна, мов чудеса йогів, справжніх йогів-володарів тіла й духу, а не шарлатанів на цвяхах. Те, що для Тагора є найбуденнішим проявом, має для нас привабливість екзотичного питального знаку; те, що для нас є лише листком пальми або сходом сонця, зростає в його уяві до величини сакральних символів. Всі твори Тагора овіяні подихом глибокої містичної віри у відродження душі. Його поезія є моральною, а мораль поетичною. Хто хотів би розуміти це згідно з термінологією, якої вживаємо в європейській критиці, мусів би сумніватись у сталості цієї моралі та поезії. Одначе не забуваймо, що Тагор є сином країни, де життя не витворило таких суперечностей між суспільними і індивідуальними завданнями, між працею для громадянства і індивідуальною творчістю, як у нас.

„Правда прибрана у факти, почуває себе спутаною; у вбранні поезії вона рухається легко та вільно” — каже Тагор. Цим з’ясовує він характер індійської етики, яка є одночасно релігією, філософією та поезією. Хто не читав ніколи Упанішад (священних індійських писань), на яких виховувався Тагор, мов протестанти на біблійному тексті, цей глядітиме на його „Садхану” як на щось незрозуміле, туманне, що закриває далекі зорі. Та цікаве те, що коли його моральні роздуми домагаються невпинних коментарів — його чиста лірика видається неймовірно наївною. Є люди, які, прочитавши „Садівника”, впевняють, що такі поезії в прозі, а навіть кращі, могли би написати самі.

Геній визначається саме простотою, яка може залишити таке враження. Його творча сила виявляється в тому, що він промовляє з криштальною ясністю до всіх і находить таку прозору гармонію вислову, що можна без труднощів повторити її — і цим одночасно ствердити нестерпну банальність повторення. Тагор, перекладаючи свої твори з бенгальської мови на англійську, сам застерігався щодо вірної передачі тексту. Він був приневолений пропускати чимало місць незрозумілих для зматеріалізованої Європи, що не витворила в собі своєрідної чутливості, доступної для народів, які століттями живуть у гармонії з собою (передусім). Та ще більше місць пропускаємо ми самі, читаючи його. „Вода просвічує у посуді; у морі — темна. Мало правди мають слова ясні та прозорі; велике — лише глибока мовчанка.

Посуд, в якому можемо добачити малу правду це форма, в яку вбрав Тагор світ своїх почуттів та ідей. Велика правда закрита для нас — це весь таємний світ Індії, де проміння сонця та тіні дерев граються іншими кольорами і мають інший зміст ніж наші.

Автор: М. Рудницький.

P. S. На завершення пропоную послухати чудову та (сподіваюсь) відому пісню «Вам і не снилось», насправді написану нашим сьогоднішнім героєм – Рабіндранатом Тагором.

P. S. Духи вещают: А еще наш сегодняшний герой Рабиндранат Тагор был не только поэтом, но и землепашцем. И, пожалуй отлично разбирался не только в тонких материях, но и таких прозаических вещах как сеялка точного высева, где ее лучше купить (там на сайте lida-region.ru или еще где) и во многом другом не менее важном.