Помер один чоловік. Помер уві сні. Заснув хворий у лікарській палаті, а прокинувся на якійсь гарній зеленій галявині під великим деревом. Прокидається, здивовано оглядається, відчуває, що його вже нічого не болить і як то кажуть, якщо ви прокинулись і у вас нічого не болить, значить ви померли. Ото так справа, але через якийсь час цей чоловік відчув голод і одраз подумалось: «непогано було б чогось перекусити». І моментально біля нього під деревом появився стіл з різними вишуканими і смачними стравами, ковбаскою, (він не був вегетаріанець) рибою, ікрою, різними фруктами, там апельсинами, персиками, ананасами. Досита наївшись чоловік захотів пити і одразу на столі появились різні напої: соки, вина, навіть пивко з чіпсами. Оце так магія!

Вгамувавши голод та спрагу наш герой трохи поодаль побачив саму що не є звичайну телефону будку, такі колись стояли на вулицях багатьох міст, ну ще коли в людей не було мобілок. Підходить він до тої телефонної будки, а там все як має бути, телефонна трубка, а під ній напис: «Загадуйте любе бажання» і під ним номер. (Не скажу який, а то ще чого доброго станете дзвонити).

Дзвонить по тому номеру, там лунає гарна музика і голос оператора промовляє:
– Вітаємо вас о шановний, ви можете загадувати любе бажання
– Що зовсім любе, – чоловік потихенько офігіває
– Так, зовсім любе
– Ну я все життя хотів мати гарну машину, такого великого червоного лексуса
– Оберніться

Чоловік обертається і офігіває ще більше – за телефонною будкою стоїть справжнісінький лексус червоного кольору, саме такий, про який він постійно мріяв у житті. Знову бере трубку, схвильовано набирає номер і каже
– Знаєте мені б тоді ще компанію до того лексуса, якусь гарну дівчину
– Блондинку, брюнетку?
– А що можна не одну?
– Авжеж, можна все
– Тоді давайте одразу двох

І о диво, біля лексусу вже стоять дві надзвичайно гарні дівчини модельної зовнішності, немов щойно зійшли з обкладинки якогось глянцевого журналу, одна блондинка, друга брюнетка. Далі вже пішла гулянка, як розумієте чоловік частенько набирав той номер і загадував все нові і нові бажання, розкішні палаци, молочні ріки, кисільні берега, гареми дівчат, дорогі машини та яхти, супер потужні комп’ютери та золоті прикраси.

Але потихеньку-потихеньку йому то все почало надоїдати, і ті всі машини, яхти, палаци, навіть дівчата модельної зовнішності. І ось одного дня він прокинувся вранці, як завжди з думкою, чого б то такого сьогодні побажати, але йому нічого не приходить в голову, як він не старається, ну вже все є що тільки можна, але все рівно ніби чогось не вистачає. Він біжить до свого лексуса, сідає, їде до тої телефонної будки набирає номер і каже:
– Ви знаєте, я чогось хочу, але сам не знаю чого.
– Будь-ласка, уточніть ваш запит, – роздалось звітам і далі пішло «Піп-піп-піп»

Чоловік вже роздратований, його все починає дратувати, той лексус, ті палаци, яхти, дівчата модельної зовнішності (гарні ззовні та пусті зсередини), та вся розкіш, яку він на бажав, він вже готовий все спалити, зруйнувати, підірвати, розтрощити. І знов у великому розпачі йде до автомату, набирає номер і питає
– Скажіть, куди я попав, у Рай чи у Пекло?!
– А ви самі як думаєте?, – відповів питанням на питання мабуть єврейський голос оператора.

А ви шановні читачі як думаєте, куди він попав, у Рай чи у Пекло?

P. S. Взагалі то була давня суфійська притча трохи перероблена мною на сучасний лад.

P. P. S. Духи вещают: А вот что еще очень интересно, можно ли будет в Раю (или Аду) воспользоваться услугой «пицца на заказ», да и вообще есть ли в том Раю пицца? Может там только нектар и амброзию пьют, как знать?…