Опинившись на Американському континенті в якості невільників-рабів багато африканців продовжували таємно сповідувати давні релігії своїх предків, за що жорстоко карались білими «господарями». Багато з них були насильно «навернуті» у християнство та стали католиками, але католиками лишень назовні, а в душі і далі продовжували лишатись запеклими язичниками. Хоча чому язичниками? Адже релігія Вуду, як і християнство теж вірить в єдиного Бога. Тож з часом у країнах латинської Америки та карибського басейну (місця, де було особливо багато рабів вивезених із західної Африки) відбувся цікавий та чудернацький мікс давньої африканської релігії Вуду із католицизмом. Духи Лоа, з яким так полюбляли спілкуватись їхні африканські предки-шамани на протязі багатьох віків, знайшли своє відображення у чисельних католицьких святих. А чом би ні? І вже навіть в наш час 90% мешканців острова Гаїті є одночасно католиками, і вудуістами.

Культ Вуду для гаїтян більш живий та практичний, адже на відміну від католицизму релігія Вуду значно демократичніша, духовний світ доступний кожному без жодних посередників, як кажуть на Гаїті: «Католик йде до церкви, щоб говорити про Бога, вудуіст танцює на ритуальній галявині, щоб стати Богом».

Вельми цікавою є психологія Вуду, за уявленнями вудуїстів в кожної людини є кілька душ – а саме, «великий добрий ангел», «маленький добрий ангел» та «посол Бога» – совість. Ну з послом Бога – совістю, ніби все зрозуміло (чи може не зрозуміло, як там ваша совість поживає? Може тихенько похропує?) а от «великий добрий ангел» та «маленький добрий ангел» точно потребують деякого пояснення. «Великий добрий ангел» – це наша душа, яка існувала ще до того, як ми появились на світ. І буде існувати задовго після того як ми помремо, в часи ритуального шаманського трансу «великий добрий ангел» відлітає і його місце займає сам Бог. Тобто це і є та сама наша справжня одвічна безсмертна Божественна душа. «Маленький добрий ангел» – це іскра життя, яку вдихнув в нас Бог при нашому народженні, а після нашої смерті вона повернеться назад до Бога. Це наша індивідуальність, особистість, яку ми формуємо та розвиваємо (а взагалі хто як) протягом цілого нашого поточного життя.

Як бачимо, психологія культу Вуду дуже глибока і багато в чому перегукується і з східними релігіями буддизму, індуїзму і з християнством. Адже як не крути, а всі справжні релігії – дороги, які ведуть до Бога, головне по ним йти.

Щодо культу Вуду, то всі його знають здебільшого через темну сторону, пов’язану із всілякими зомбі, темною магією і таке інше. Вже якось так сталося, що темна сторона більше притягує і нема на то ради. Так релігія Вуду має деяку темну сторону, точніше як будь-яка розвинена релігія, культ Вуду включає в себе людей які його дискредитували (а точніше і зовсім зробили страшилкою). Це так звані чорні колдуни, яких називають бокорами. Бокори – це люди які входять у контакт із духами для того щоб навмисно завдати комусь шкоди, там навести порчу (чи податкову міліцію) на конкурентів, ще якусь пакість зробити. У самій релігії Вуду практика бокорів однозначно засуджується і багато де йдеться про неминучу відплату, як то кажуть «що посієш то й пожнеш». Більше того порядні вудуіські шамани (унгани та мамбо) навіть не визнають бокорів адептами Вуду.

Але тим не менше, бокори існують, і з ними краще не мати справи (а то як наведуть порчу). Найпоширенішим арсеналом бокора є так звана лялька Вуду, лялька-посередник, що має особливий зв’язок з певною людиною. Тож якщо завдати шкоду ляльці, така сама шкода станеться з тою людиною. Франсуа Дювальє – диктатор острова Гаїті за народними уявленнями був самим справжнім бокором, чорним колдуном, (може тому йому вдавалось тримати гаїтян у страху стільки років) і прості гаїтяни навіть вірять, що саме він свого часу навів порчу на президента США Джона Кеннеді, з яким щось погано порозумівся у зовнішній політиці, тож зробив собі воскову ляльку американського президента та давай голками колоти, а через півтора місяця Лі Харві Освальд відправився з рушницею у Даллас, де підстрелив бідаку Кеннеді.

Зомбі – ще одна яскрава (точні темна) сторона релігії Вуду. Зомбі – живий труп, популярний образ у багатьох фільмах жахів, насправді просто нещасний об’єкт маніпуляції темного чаклуна – бокора. За допомогою отрути людину вводили у стан клінічної смерті, потім бокор проводив спеціальний ритуал після якого нещасний ставав зомбі – істоту вже не живу, але ще не мертву, якогось біоробота, який сліпо виконує всі накази свого злого чарівника. Хоча зомбі може бути і цілком жива людина, яка правда зовсім перестала думати отим круглим предметом на якому іноді носять шапку і сліпо (як варіант – тупо) виконує всі накази свого хазяїна, начальника, боса, «духовного гуру», лідера партії, потрібне підкреслити.

А взагалі релігія Вуду дуже добра, чесно-чесно, ну там зомбі подумаєш, та де ж їх нема? У наступній статті буде цікавий опис вражень російського мандрівника, якому довелось побувати на обряді Вуду, тож приходьте ще.

P. S. Духи вещают: А еще вудуисткие шаманы, не темные бокоры, а светлые унганы могут использовать свою таинственную связь с духами-лоа для лечения различных заболеваний и даже проводить сложные хирургические операции. Например, абдоминопластика – хирургическое удаление избытков жировых тканей, акушерские операции, микрохирургию и многое другое.