Археологічна ділянка Таксіли, розміщена в родючій долині, що добре зрошується, на відстані 40 км від столиці Пакистану Ісламабада, несе на собі сліди безперервного людського мешкання, початок якому покладено 6000 років тому. На історичній арені воно почало відігравати важливу роль у другому тисячолітті до Р. X., коли люди, які поклонялися змії Такка, обрали цю територію для свого міста — Такшасіла (санскритом це — «пагорб Такшаки», або «зміїного принца»). Швидкий розвиток впродовж наступного тисячоліття пояснюється винятково сприятливим географічним розташуванням міста на перехресті трьох визначних торгових маршрутів, які сполучали індійський субконтинент із центральною та західною Азією. Все це разом взяте, а також запровадження технології обробки металу в регіоні Гандхара зробило його головним містом регіону.

У VI столітті до Р.Х. цей регіон поглинула Перська імперія Ахеменидів. Місто мало велику економічну та культурну вигоду від цього контакту з Заходом; серед інших прогресивних здобутків можна, приміром, назвати розвиток системи тлумачення місцевого санскриту, пізніше заміненого брахманською писемністю. Завоювання Перської імперії Олександром Великим ознаменувало початок елліністичного впливу на місто, що сприяло розвитку самобутнього гандхарського мистецтва.

У розвитку Таксіли було чотири вирішальних стадії: період правління індійської династії Маур’я (321—189 рр. до Р.Х.), греко-бактрійський період (189—50 рр. до Р.Х.), парфянський період (50 р. до Р.Х.—60 р. після Р.Х.) і період панування могутньої центрально-азійської династії Кушан (до 230 р.). Після того політичний занепад, як наслідок політичних чвар, призвів до економічного занепаду, прискореного нападом гунів у V сторіччі.

Таксіла, на території якої британськими археологами провадилися розкопки наприкінці XIX ст. та на початку XX ст., містить залишки трьох міст і багато невеличких монастирських ділянок, що свідчать про духовну чистоту та високий рівень культури цього міста за часів його мирного життя.

Перше місто: Бгір

Бгір — перше людське міське поселення на території Таксіли (з VI по II сторіччя до Р.Х.). Коли Олександр Великий прийшов сюди у 326 р. до Р.Х., то знайшов головну вулицю погано облаштованою, невиразною і надто простою з архітектурного погляду; кам’яні будинки з пласкими покрівлями були забруднені, стіни — яскраво розмальовані, але без вікон на вулицю. У середмісті красувався смітник, неприємне враження справляла мережа відкритих риштаків, зовсім не було колодязів питної води. Мешканці брали воду безпосередньо з річки, де милися самі й прали білизну.

У III сторіччі до Р.Х. Асоку, онука Чандрагупти, засновника династії Маур’я, навернено до буддизму. Він збудував велику ступу Дхармарайка, помістивши в неї золоту труну з мощами Будди. Вандали багато разів нівечили святу споруду і марно намагалися знайти цю труну. З роками ступу розширили, добудувавши багато інших культових споруд (невеличких жертовних ступ, каплиць тощо).

Згодом ця пам’ятка була пошкоджена землетрусом і знову відбудована. Її громаддя (заввишки 15 м і в діаметрі 50 м) підтримувалося декількома стінами (які збереглися), схожими на спиці, що розходяться з середини колеса і нагадують дхарма-сакра (колесо закону), від якого територіальний комплекс бере свою назву.

Мур довкола ступи прикрашений розмальованою й позолоченою статуєю Будди, датованою початком II сторіччя. Далі на північ залишилися тільки руїни монастиря, який мав сотню чернечих келій. Все це повністю розграбовано гунами 455 р.

Парфіянське місто: Сіркап

Сіркап (з II сторіччя до Р.Х. по І сторіччя після Р.Х.) — друге місто на території Таксіли, розташоване на північ від Бгіра на відстані півгодини ходи. Розкопи виявили міські стіни, датовані різними періодами, в тому числі побудовані парфянами у І столітті. Ці стіни завтовшки у шість метрів мали високі бастіони і подекуди сягали дев’яти метрів.

Коли святий апостол Фома, який приніс Євангеліє в Індію, відвідав парфянського короля Гондофара у 47 р., то опинився у квітучому місті, де зустрічалися каравани з Китаю, Індії та далеких західних країн. На відміну від Бгіра, Сіркап будувався за проектом з ортогональним плануванням мережі вулиць, осі яких мають правильну орієнтацію у напрямках північ-південь та схід-захід. Серед них були розсіяні величезні прямокутної форми житлові будинки у східному стилі з кімнатами, розташованими навколо відкритого центрального внутрішнього двору, де були споруджені джайніські ступи, буддійські вівтарі та приватні каплиці. Подібно до Бгіра, Сіркап не мав ані колодязів, ані водопостачальної мережі. Головна вулиця була забудована силою-силенною крамниць із відкритими фасадами, обладнаними дерев’яними кабінами. Розкопано численні, натхнені грецьким мистецтвом об’єкти, в тому числі срібну голову Діоніса та сердолікову мініатюру з зображенням Ероса та Психеї.

Одна особливо примітна ступа, відома як вівтар двоголового орла (І сторіччя), являє собою бездоганну ілюстрацію взаємопроникнення індійського та грецького стилів: пілястри, прикрашені коринфськими капітелями на зразок грецької архітектури, та покрівлі у бенгальському стилі. Подібне «перехресне запилення» культур є очевидним у скульптурному зображенні Будди і бодхісатв у нижній частині жертовної ступи. Одяг, що вільно спадає вниз, усмішки та риси обличчя, — все це виконано відповідно до стандартів елліністичної школи і поєднано з медитаційними позами у традиціях буддійського мистецтва.

На ділянці Джандіал біля північних воріт видніють руїни двох храмів, збудованих бактрійськими греками. Пограбовані скіфами у II сторіччі, вони зникли під час землетрусу 30 року.

Кушанське місто: Сірсукх

Сірсукх (з І по VI сторіччя) — останнє з трьох укріплених міст на території Таксіли. Воно було головним містом регіону за часів правління династії Кушан, яка прийшла сюди з центральної Азії і принесла до Таксіли свої власні ідеї містобудування і свої методи будівництва. Ми маємо менше інформації про життя місцевих мешканців порівняно з Сіркапом, оскільки тут мало велося археологічних розкопів. А проте пам’ятки гандхарського мистецтва збереглися і тут. Вони завдячують своє походження династії Кушан, яких зображували місцеві скульптори і які сприяли розвитку буддійських монастирів. Занепад Таксіли внаслідок внутрішньої династичної ворожнечі розпочався наприкінці II сторіччя. Місто, здавалося, уникло навали Сассаніда, хоча вплив Сассаніда тут помітний, особливо в карбуваннях. Опісля переважним був вплив індійський. Став використовуватися санскрит часів брахманізму.

Індуські божества, такі як Шива та Вішну, що з’являються у скульптурному мистецтві, вплив класичного мистецтва часів правління династії Гупта — все це призвело до становлення гандхарського мистецтва. Економічну та культурну руйнацію Таксіли, що сталася згодом, спричинила значною мірою навала гунів, які вдерлися в регіон Гандхара у середині V століття.

Монастирі

Місцевість Таксіли була також впливовим осередком буддизму. Вважається, що Будда виснажував себе тут тривалим аскетизмом, символічно страчував себе, демонструючи відмову собі навіть у праві на роздуми заради досягнення стану просвітлення. Студенти прибували сюди з всієї північної Індії, щоб опанувати численні навчальні курси, які на додаток до Махаяни включали вивчення вед, військової справи, медицини, законодавства, політичної економії, астрономії, математики, мистецтва та літератури. Серед тих студентів був і славнозвісний вчений-граматик Паніні (400 р. до Р.Х.).

Разом із трьома укріпленими містами Таксіла містить також багато буддійських монастирських утворень, які свідчать про релігійне значення цієї місцевості. Розсіяні в основному поза стінами тих трьох міст, але споруджувані вже поблизу джерела, більшість із них датовані періодом правління династії Кушан або зразу ж після цього. Дхарма-райка є, без сумніву, найважливішим з них, але треба нагадати також і про монастирі Кадер Мохра та Акаурі, які разом з рештою двома утворюють чотири кути просторого чотирикутника зі сторонами, завдовжки від 400 м до 500 м. Очевидно, зведені за часів періоду династії Кушан, ці споруди засвідчують певний розвиток монастирської архітектури. У трьох із них ступа відокремлена від чернечих келій, розташованих навколо центрального внутрішнього двору, а дві з них не мають ані трапезної, ані будь-якого загального приміщення.

Калван («печери») — найбільша з буддійських ділянок на території Таксіли — теж датується періодом правління династії Кушан. Ця ділянка містить три групи печер, кожна з яких розміщена навколо монастиря, і центральну ступу, оточену меншими ступами та численними оздобними святинями, особливо глиняними статуями та ліпленнями Будди і бодхісатв. Підлоги у житлових приміщеннях були глинобитні, тоді як внутрішні двори брукувалися камінням із річкового корита. Покрівлі робилися з грубих, покритих глиною балок. Вода надходила з великого, близько чотирьох метрів у діаметрі, колодязя кам’яним водогоном завтовшки майже метр у гирлі. У числі багатьох інших монастирів Мохра Мораду має кілька найпрекрасніших зразків ліпної скульптури, найкращих із тих, що збереглися у Таксілі. Розкопи, які 1912 р. провадив тут Джон Маршалл, відкрили очам різноманітні будівлі, такі як житла, їдальні, кухні та комори.

Очевидно, монастир приймав багатьох прочан і мандрівників, про що свідчать численні службові приміщення і те, що він мав три входи. Один із них (з південного схилу пагорба, де були розташовані джерела, які забезпечували монастир водою) був таємний, в той час як східний вхід використовувався для доступу до житлових приміщень. Північний вхід вів безпосередньо у нижній двір, де була ступа, прикрашена навкруги своєї долішньої частини багатьма статуями Будди. У нижній частині тих статуй був фриз, оздоблений ліпленням із зображеннями алегоричних сцен з його життя та його оточення: бодхісатв, левів та слонів. У центральному дворі видніє баня, колись позолочена, великої ступи заввишки 20 метрів, оточена багатьма жертовними ступами, які всі у нижній своїй частині розкішно оздоблені зображеннями тварин, бодхісатв і колон у вигляді людських постатей.

У нижній частині головної ступи — «цілитель Будда» з отвором на рівні пупа: протягом століть вірні, які молилися і прохали зцілення, стромляли в той отвір свої пальці.

Автор: Лоранс Гурре.

P. S. А ще у Таскілі археологами були знайдені одні з перших в історії стародавніх диванів, те що зветься canapele confort chisinau, цікаво чи можна знайти в інтернет магазинах щось подібне.