Особливий період у житті Дандарона, який і назвали його біографи духовним подвигом, почався в 1965 році, коли до нього в Улан-Уде приїхав його перший європейський учень. З цього часу можна говорити про виникнення буддизму як релігійного руху на заході Росії. До Дандарона йдуть учні з Ленінграда, Москви, Тарту, Вільнюса, Каунаса, Кишинева, Києва. Дандарон говорив : «Це не вони їдуть до мене в Улан-Уде, це буддизм йде на Захід!»

Передача духовної традиції в простір інших культур, інших народів – особливо в тих випадках, коли це відбувається вперше, – вимагає особливої, духовної мужності – «безстрашності Будди». Не відразу і не всі лами підтримали духовне новаторство Дандарона «Навіщо Заходу буддизм? Там є свій Бог», – говорили йому багато з них. Але не всі. Його проповідь буддизму для західних шукачів східної духовності підтримали лама філософ Готавон, настоятель Іволгинського дацана Цибен Цибенов, тувинський лама Гендуна Цирен, лама – лікар Дашиев. З дивним розумінням і глибоким усвідомленням важливості і незвичності того, що відбувається сприймали прихід до буддизму представників нових народів віруючі буряти – гостинні жителі Кіжінгінської долини і Улан-Уде.

Дандарон навчив своїх нових учнів не лише практиці тантр, а й основам буддійської філософії. Він пише ряд блискучих статей, які стали основою для вивчення теоретичного буддизму. У його книзі «Думки буддиста» (1970 р.) – міститься всього лише 235 машинописних сторінок, викладена буддійська філософія, етика і теорія шляхів – чудовий посібник для початківців буддистів-практиків.

Не випадково Дандарон передавав учням основи саме тантрійських практик – методи трансформації психіки і свідомості, розкриття істинної природи особистості. Це найвірніший шлях передачі буддійської традиції представникам інших культур, вихованих в інших традиціях. Імпульс проповіді Дандарона швидко знайшов відгук. І вже оточений учнями Дандарон підтверджує: «Тантра – на Захід! ». Часу йому було відпущено мало, і якби знаючи про це, він знаходить оптимальні форми передачі духовного знання через абсурд, ситуаційну невизначеність, через методи швидкого розкриття інтуїції і реалізації недвойності, через гру, сміх і гнів. Це була його Махамудра (медитативна практика).

Росла популярність Дандарона як вченого і як вчителя, ширилось коло учнів. Чоловік незалежний, занурений в духовну творчість, він, природно, перебував під невпинним наглядом влади. «Що характерно для відношення до Дандарона місцевої бурятської влади, так це те, що вони ненавиділи його саме за його приналежність до буддійської духовної традиції – релігії, ними гнаної і відкинутої. Що стосується іншої сторони його проповіді: проповідуваного ним філософського універсалізму буддизму, – то ця сторона була їм просто недоступна, бо вони вже відступилися від традиції. І Дандарон якби служив їм живим нагадуванням про їх відступництво від колишньої культури і про неможливість реального прийняття ними ніякої іншої, хоча він сам, будучи людиною глибоко позитивного складу, ніколи не мав на увазі дорікати їм за це.

У серпні 1972 року в Бурятії починається – не могла не розпочатися так звана «справа Дандарона». Разом з ним заарештовують чотирьох його учнів, з інших беруть підписку про невиїзд з Улан-Уде. Дандарона звинувачують в організації релігійної групи. «Справа» була затіяна у всеросійському масштабі – обшуки проходили в Mocкві та Ленінграді, в Прибалтиці. У Москві вилучають буддійські книги у відомої і всіма шанованої О. Ф Волкової (1926-1988) – санскритолога і буддолога, допитують А. М. Пятигорського, в Тарту безуспішно намагаються допитати буддолога Л. Міллі. Допитують учнів у Ленінграді, намагаються притягти до відповідальності за явно дружнє і відверто співчутливе ставлення до Дандарона беззмінного викладача тибетської мови на східному факультеті Ленінградського університету Б. І. Кузнецова.

Однак на заході Росії антибуддійську кампанію згорнули. О. Ф. Волковій принесені вибачення, повернуті книги. У Бурятії ж все тривало. Щоб не допустити чотирьох заарештованих учнів до суду, їх після десятихвилинного амбулаторного обстеження оголошують душевнохворими – все та ж сумнозвісна «уповільнена шизофренія». Судять одного Бідію Дандарона. Безуспішно намагаються довести суду повну невинність Дандарона – адвокати Н. Я. Немерінська і Н. Я. Герасименко. Суд погоджується з прокурором Байбіродіним і виносить вирок – п’ять років таборів загального режиму. Дандарону вже 58 років. Позаду дев’ятнадцять років сталінських таборів. І знову табір – в сирому і згубному місці, в продуваємому вітрами селищі Видріно на південному березі Байкалу.

Не втративши гідності в сталінських таборах, Дандарон і в брежнєвському поводиться незалежно. Тут, в гнівній мандалі» – в огорожі з колючого дроту, під прицілом вартових на вишках, продовжує боротьбу. У листах учням він розвиває ідею синтезу буддизму з сучасними положеннями фізики і філософії. Пише нову працю – про карму народів, долі Союзу з позицій теорії тантри. Але цей, так званий «Чорний зошит» зникає при черговому табірному обшуку. Деякий час становище Дандарона полегшує підполковник Колбасьев, проте з його відходом з табору ситуація різко погіршилася. За найменшу провину – штрафний ізолятор, крижане приміщення, жалюгідна пайка хліба на добу і легка нижня білизна.

26 жовтня 1974 року Дандарон йде з цього народження і, можливо, з цього місця. Учні називали його Споконвічним Вчителем. Він говорив: «Є багато традицій (буддизму): цзонхавінська, Ньйнгма, Каржуд та інші. Моя традиція їх усіх об’єднує». Тому правильніше говорити не про традиції, а про «повноту» вчення, про що проповідував Дандарон. Він створив – сам і за допомогою учнів – буддійську ситуацію на Заході Росії, в Естонії, Литві та пізніше в Латвії, де духовний грунт вже був підготовлений для цього в довоєнні роки діяльністю Товариства Реріха і легендарного Карла Теннісона. Поява і офіційне визнання (в 1989 р.) буддійських громад в Ленінграді (вже незабаром Петербурзі), Москві, Естонії та Ризі – плід духовного подвигу Дандарона. Але його помисли йшли далі – він бачив у буддизмі, позашкільну та позамонастирську можливість нового синтезу всіх людських знань; можливість духовного еволюційного стрибка, хоча і допускав загрозу загибелі у разі кармічної необхідності.

Сьогоднішній день, день тривог і надій, як ніколи раніше затребував духовного. Єдність моральності та високого інтелектуального напруження буддизму спонтанно розкриває – і на Заході, і в нашій країні – приховану природу багатьох людей, виявляючи в них носіїв давнього вчення Будди.

Автор: В. Монтлевіч.

P. S. Духи вещают: А еще помимо всего прочего великий лама Дандарон был мастером на все руки, думаю, что у него отлично бы получилась даже домашняя мебель на заказ, и от заказов бы не было отбоя. Ведь талантливый человек талантливый во всем.