Згідно буддійської традиції, перші великі ступи були побудовані в епоху правління індійського імператора Ашоки (III століття до н. е.) Саме в тому місці, де нині розташований Непал. Тибетські «чортени» – це форма розвитку індійської ступи або чайтьї, прообразом для яких послужили у свою чергу індійські могильні пагорби-кургани ще добуддійської епохи. Під такими курганами ховали аскетів і святих: тіла покійних в сидячому положенні, в позі йога, засипали зверху землею. Виходили схожі на куполи пагорби-усипальниці, які потім вважалися священним місцем.

У Непалі форма колишніх похоронних курганів була використана при створенні храмів. Над величезною півсферою тут піднімаються вежі, на всіх 4 сторонах яких зображені пари очей – «всевидюче око» Будди. Це так звані «чортени з очима». Аналогічні, але менші за розміром чортени будувалися також на крайньому сході Бутану: виникнення їх, згідно з місцевими джерелами, відноситься до VIII століття.

Чортен складається з квадратної підстави, що символізує землю, основної частини напівсферичної форми (масивний «купол», що символізує воду) і 13 менших за висотою «ступенів пізнання» (символ вогню). Сходи ведуть до схожої на парасольку вершини чортена (символ вітру), який у свою чергу увінчаний в «небесній висі» блискучим «подвійним символом» Сонця і Місяця.