Шахи-Зінда – «живий цар» – прізвисько Кусама ібн-Аббаса. Шахи Зінда – це і унікальний архітектурний комплекс на околиці Самарканда. Згідно з переказами Кусама, двоюрідний брат пророка Мухаммеда успішно проповідував іслам у землях на схід від Амудар’ї. Чому «живий цар»? Легенда розповідає, що, закінчивши чергову проповідь, Кусама зняв з плечей голову і, тримаючи її в руці, віддалився в печеру, де жив. Печера зачинилися. Кусама визнав свою місію виконаною і вирішив закінчити її пам’ятним дивом. Там, де проповідник зник під землю, високо на схилі пагорба – і виник храм Шахи-Зінда.

На початку XIII століття кіннота Чингісхана витоптала Самарканд. У 1370 Тимур проголосив його «столицею світу» і почав будувати нове місто, на південь від спорожнілого. Повелитель прагнув жорстко організувати простір столиці. Він провів криту склепінчастою стелею торгову вулицю, з’єднуючи центральний базар і кінний, що у північних Залізних воріт. За воротами – на стику міст колишнього і споруджуваного – храм Кусама ібн-Аббаса. Тимур будував в цьому шанованому місці мавзолеї для жінок свого роду, дружин і улюблених воєначальників. Усипальниці, молитовні, притулки для паломників, спускаючись по схилу пагорба утворили нову вулицю.

Деякий час на цій вулиці жив навіть сам «полюс світу і віри» – старий, страждаючий білою гарячкою Тимур. Коли Тимур помер, стала розпадатись і його імперія. У пору міжусобиць Шахи-Зінда виявлялася зручним спостережним пунктом для воєначальників, які облягали Самарканд.

Вулицю мавзолеїв добудовували нащадки Тимура – онук Улугбек і правнук Абдул-Азіза (він завершив Шахи-Зінду парадним порталом). А городяни доповнили цикл стародавніх легенд про Кусаму розповіддю про сміливця, який спускався за наказом Тимура в підземне царство до ібн-Аббасу. У повір’ях, пов’язаних з Шахи-Зіндою, знайшлося місце і гумору. Один з підйомів вулиці являє собою кам’яні сходи. Кажуть, що тільки та людина, яка щиро доброчесна в подружжі, у кого зійдеться рахунок сходів при підйомі і спуску. Сходи довгі – немудро, що багато прораховувалися. Жарт ризикований, адже за мусульманськими законами за перелюб загрожувала смертна кара.

Нині Шахи-Зінда – місце не тільки релігійного але і туристського паломництва. Дивна кахельна симфонія цієї незвичайної вулиці. Різнобарв’я обробки мавзолеїв пронизує бірюзова «тема».

P. S. А взагалі чудово, що є такі прекрасні будівлі як ця мечеть, адже вони надихають архітекторів в тому числі і на будівництво ось таких милих будиночків, як на цьому сайті www.sipdom.sk.