Казимир Малевич виявився свідком і учасником двох дивовижних явищ (як би, планетарних ДТП) – у вигляді несподіваного “співудару” між собою, по-перше, землі і метеорита і, по-друге, двох земних цивілізацій на зустрічних курсах, з несподіваним результатом для всіх тоді живучих на землі людей, що стали фактами, відомими землянам – з події майже 100 років від того дивного історичного моменту, в чомусь нерозгаданого – до сих пір.

Частина перша. З досвіду інформативного реконструювання катастрофи.

Протягом п’яти років кінця дев’ятнадцятого сторіччя з 8 червня 1908 по 25 грудня 1913 роки на землі сталися дві воістину планетарних події. І, якщо перша подія стала відома багатьом, а точніше всьому світу, буквально в один день – а, це було падіння на землю Тунгуського метеорита, то друга подія торкнулася згодом дуже відомого чоловіка в сучасному йому світі, а саме, Казимира Малевича.

Про Тунгуський метеорит можна з великою впевненістю сказати, що галактична зустріч метеорита із Землею абсолютно точно відбулася саме на зустрічних курсах двох космічних тіл і двох космічних траєкторій. Це в прямому сенсі потрясло землю в місці падіння і одночасно потрясло і підстави мислення кожного жителя землі в сенсі усвідомлення тлінності існування людини на планетарному тілі Галактики.

30 червня 1908 приблизно о 7 годині 15 хвилин місцевого часу над тайгою в районі ріки Подкаменна Тунгуска пролунав вибух або серія вибухів. Відбулась непередбачена для людей космічна зустріч на зустрічних траєкторіях. За оцінками, виробленими пізніше, потужність вибуху приблизно в 2000 разів перевищувала потужність вибуху атомної бомби, скинутої пізніше американцями на Хіросіму.

Яскравий спалах, який був видний за сотні кілометрів, підпалила тайгу, але потім потужна ударна хвиля загасила вогонь і повалила дерева на площі понад 1000 квадратних кілометрів. Обпалені зовні стовбури дерев законсервувалися і видні навіть 100 років потому. Струси грунту та зміни магнітного поля Землі були зафіксовані по всьому світу. Протягом наступних кількох ночей, коротких в цей час року, над усією північною півкулею землі спостерігалося різнобарвне світіння неба.

За 100 років, що минули з’явилося більше сотні різних гіпотез події явища, з яких близько третини засновані на конкретних фактах і претендують на науковість. Оскільки все це відбулося в практично незаселеному людьми районі, куди важко було дістатися, первісною гіпотезою було падіння величезного кам’яного або залізного метеорита, судячи з струсу землі, масою в мільйони тонн. Метеорит був названий Тунгуським.

Про дату другого планетарної зустрічі на землі можна судити приблизно. Ця подія могла, трапитись і в день 25 грудня 1913 року, коли теж потужні інформаційні потоки двох земних цивілізацій, як би взаємно вдарилися (“співвдарились”) на зустрічних курсах, але вже в реальних земних умовах. Нам про це невідомо майже нічого, крім гіпотетичної, або, віртуальної алюзії авторів про те, що якимось натяком чи грою асоціацій це явище проявилося так само несподівано, як і абсолютно рідкісна – за мірками життя землян – космічна одіссея Тунгуського метеорита.

За великої вдачі, земляни мало в чому постраждали від космічного прибульця – метеорит впав у диких місцях східного Сибіру – ось і добре. Друга подія, власне, позначилась на суспільстві не відразу, але має реальні відзвуки в головах людей, мабуть, вже сто років, тобто, до цих пір. Як такого типу атомного вибуху не було, але інтелектуальне потрясіння свідка цього явища К. Малевича в його пам’яті про співудари цивілізацій – відчувається й досі людьми, як нескінченне безсилля людей, не захищених від могутності натуральних сил природи – навіть до сих пір. (Це і є одна з таємниць самого Казимира Малевича).

Такі потужні катаклізми на зустрічних курсах абсолютно вбивають в людині почуття безпеки і перспективи, як в близькодієвості життєвого укладу або в дальнодії існування роду людського. Світ швидко “трощиться” в свідомості людей як єдине ціле, як рідний дім, як моя фортеця. Що робити, як жити при цьому стає не простим риторичним питанням – як при бідному існуванні, або, тваринному виживанні, а – частиною долі кожного з нас.

Частина друга. Цивілізація, доля, особистість.

Історія незвичайного явища для самого К. Малевича не нова. Тільки для нас вона відкрилась зовсім недавно, внаслідок того, що кілька партнерів одночасно шукало – в який раз – розгадку феномену чорного квадрата, власне, автором і виконавцем цього художнього твору і став сам маестро Казимир. Ми були добре поінформовані про багатьох таємницях художніх і естетичних чеснотах самого полотна картини, але нас інтригувала інша думка. Так що ж надихнуло самого К. Малевича створити саме цей твір (а, як багатьом здається, хоч яку, але іншу картину – “supreme’s”).

Невже самобутній, самостійний і унікальний художник зібрав свої кисті і як би на дозвіллі спрацював, саме витіснив з себе настільки неординарне полотно, власне, стандартного розміру, але нестандартного на ньому відображення не підходящого по класичним канонам академії мистецтв, як сповідь про пізнану самим автором – свою думку. Інтрига, власне, полягала в тому, що виконані згодом Казимиром Малевичем чотири художніх чотирикутника – все датувалися однією датою: 1913-й рік. Так що ж трапилося тоді, в тому далекому зараз від нас році, коли життя Росії ще не опинилось на крутих поворотах історії, коли несподівано для багатьох відкрилися жадібні плани капіталу на світовому рівні, коли вже був поділений державами майже весь світ – дощенту.

Як і К. Малевичу, так і нам через сто років продовжує здаватися, що деякі глобальні планетні процеси явним чином просто не доходять до реальних людей, що їм здається: все це, десь там, за бугром. І ми сьогодні часто думаємо: все, що за моїм регіоном, вважай, не наша справа. Мова йде про планетне інформативне явище, яке ми всі називаємо загальним визначенням, як “цивілізація”, яка начебто і є, і начебто її і немає взагалі, що це можливі вигадки філософів. Казимир з цивілізацією був майже “на ти” тому, що обрав її в критичний момент свого життя, коли ламалася його доля.

Автор: Віктор Власов.

P. S. Духи вещают: Что ни говорите, а падение Тунгусского метеорита в 1913 году было весьма знаковым явлением для всей нашей планеты. Хотя наука астрономия (и ее сводная сестра астрология), наверное, должны предрекать подобные космические явления, имеющие тайное невидимое влияние на всех жителей Земли.