Листопад, на дворі глибока осінь, ось вже опали з дерев останні листочки, вся природа наче помирає, але лишень для того, щоб навесні знову відродитися із ще більшою красою. Старі, осінні, пожовклі листочки мають опасти, щоб на весні на їх місці народились нові, молоді, зелені. Такий одвічний хід буття. І звісно він торкається і нас з вами, людей, адже всі ми смертні і як би нам того не хотілося, та в один прекрасний і можливо навіть сонячний день всі ми помремо. Але не потрібно боятись смерті, вона (смерть) неминуча і хоча більшість людей прагнуть уникати думок про неї, та все рівно у відведений час вона кожного з нас постукає по плечу, та скаже: «Пора». Не краще було б зустріти її усвідомлено?

Цей невеличкий допис про неминучість смерті є лишень початком ще одного циклу статей, який ми підготували для вас, циклу про мудрість смерті, безсмертя, потойбічне життя, думки різних людей з цього приводу. Обіцяю, буде цікаво, тож обов’язково приходьте ще.