У звичайному житті, «щасливі» люди або ті, які вважають, що у них все добре, не підходять до того моменту, що треба щось міняти в собі або своєму житті. Добровільно на зміну себе йдуть деякі. Небагато чують тихий голос Душі, свій справжній голос… Тільки коли бруду всередині стає дуже багато, коли страждання вже складно терпіти або закривати на них очі, тоді і відбувається цей прорив, коли усвідомлюєш, що більше так не можна. Треба щось робити. Треба щось міняти. І починають читати, шукати та інше. Саме тому я говорила раніше, що навіть той, хто деградує, насправді розвивається. Ви можете не переживати, навіть якщо ви не розумієте, не приймаєте і не хочете приймати те, що я пишу. Настане той день, коли ваші страждання досягнуть свого піку і пошук відповіді стане неминучий.

Пустеля. Є колодязь з водою. Хтось сказав, що вода в ньому отруєна і той, хто буде пити, помре через 7 днів. Хтось підходив і пив і переставав відчувати спрагу. Хтось терпів і мучився. Підійде до колодязя лише той і вип’є води, у кого є справжня спрага і той, у кого немає страху або готовий ризикнути. Той же, хто поки може терпіти, пити не буде. Але коли спрага стане нестерпною, страх смерті від випитої «отрути» померкне в порівнянні з жагою пити.

Хтось помре від спраги. Але буде інша пустеля, інший час. І спраглий знову підійде до криниці. І так буде до тих пір, поки не залишиться жодної людини, жодного «Я», яке Шукає Любові, а не Любить.

Шукати Любов – значить шукати себе, Бога шукати, значить шукати дорогу Додому. Тут Ніхто не залишиться в полоні ілюзії. Всі повернуться.

Хочете ви чи не хочете, але ви все одно прагнете пізнати себе. Тому що ви прагнете до любові і щастя, до відсутності страждання. А пізнавши любов, напившись з колодязя, ви перестаєте страждати і стаєте собою, стаєте Любов’ю.

Ми всі є одне ціле. Тому що Любов, як і Світло, неможливо розділити на частини. На тобі шматочок, і тобі… Поки не повернуться додому всі, буде місце Темряві. До тих пір, поки всі не пізнають себе, речі будуть повторюватися і повторюватися, ви будите страждати і мучитися. Тому що буде необхідність взаємодіяти не з людиною-любов’ю, а з людиною-его. І багатьом з вас доведеться і вже довелося повертатися на цю Землю не один раз, щоб прозріти самому і допомогти прозріти іншим.

«38 пожену вороги моя, і збагну я, і не повернуся, доки помруть.” (Псалом 67).

Ми єдине ціле і коли одна частина страждає, страждає все. Адже ви, коли поріжете палець, відчуваєте біль у пальці. Але все тіло болить разом з ним. Ви не можете ізолювати біль і піти радісно у своїх справах. Стан радості і любові він або є скрізь у вас, або його немає. Ми всі за своєю природою взаємопов’язані. Але Розум розділяє нас на велику кількість маленьких «Я» і тільки Любов, яка діє через Усвідомлення, з’єднає.

Якщо ви усвідомлюєте, що потрібно робити, дійте. Поки у вас є час. Тут і зараз. Тримайте своє Серце в чистоті кожну мить свого Життя, багато чи мало залишилося. Очистіть його від Страху, щоб ви могли прийняти руку Допомоги, коли вона прийде. Маючи серце брудне, вона буде перед вами, але ви її не зможете взяти. Страх вас не буде пускати. Шляхи Господні несповідимі. Пам’ятайте про це.

Але знайте, навіть якщо ви не слухаєте вашу Душу добровільно, ігноруєте її, тобто руйнуєтесь і деградуєте, ви все одно йдете вперед. Сміливо вперед до тих великих страждань, від яких намагаєтеся втекти.

Проблема в тому, що люди шукають джерело нещастя у зовнішньому світі. «Це він мене образив, вона від мене пішла, мене звільнили з роботи, у мене немає квартири, немає грошей, вони неправі та інше…» Але страждання прибираються саме в тому місці, де вони й зародилися. В Душі. Звідти треба починати і там і закінчувати.

Зло приходить до нас зсередини, ми його приймаємо саме звідти. Поки ви його не приймаєте, тобто не приймаєте зневірятися, ображатися, ображати, ненавидіти, ревнувати та інше, воно не існує. Якщо ви вже прийняли, тобто впустили – не залишайте його там всередині себе, розслабтеся і відпустіть його. Нехай іде звідти звідки прийшло. Розчиніть його в собі без жалю про наслідки. Прийміть те, що відбувається так, як воно є без оцінки на «добре» чи «погано» для вас. Зменшить важливість того, що відбувається зовні вашого життя. І збільшить важливість того моменту, що ви завжди і скрізь повинні відчувати себе добре. Бо це саме те, що ви дійсно бажаєте. Перебувати в Любові незалежно від ситуацій. Навчіться відпускати людей, події, речі, ідеї, переконання, принципи, бажання, страхи. Все, що здатне вас змусити погано себе почувати, має бути випущено з вас внутрішнього.

«Уявіть, що вам необхідно пройти по колоді, що лежить на землі. Немає нічого простіше. А тепер ви повинні пройти по тій же колоді, перекинутій через дахи двох висотних будинків. Це для вас дуже важливо, і вам не вдасться переконати себе в протилежному» (В. Зеланд).

Навчіться зменшувати важливість речей і подій у вашому житті. Це інструмент, оволодівши яким, вам буде легше йти. Адже важливість – це винахід розуму. І вона часто помилкова, тому тримається на помилкових принципах. Те, що має цінність – вже з нами і в нас. Воно не втрачається і навіть не знаходиться. Воно завжди поруч. Тому що це не людина або річ. Це Любов.

«Плаче» наша душа не тоді, коли твою улюблену кришталеву вазу розбили, а коли ми дозволили собі відчувати почуття, дисонуючі з вібраціями Любові нашої Душі. Коли ми дозволили собі засмутитися з цього приводу. А хто взагалі сказав, що потрібно засмучуватися, коли розбили вазу?..

Розум… це була його улюблена ваза, кохана, бо Його, бо почуття власності, тому що неправильно чіпати чужі речі без дозволу, тому що так не можна, тому що я так знаю, мене так вчили, я це читав, я багато читав, я багато знаю, а якщо не так, то як взагалі по-іншому… якщо я зараз не засмучусь, це неправильно, всі засмучуються, коли розбили вазу, та й взагалі, що люди подумають…

Чи не нагадує це вам … Гординю? Хто у нас взагалі страждає. Вона. Тому що знаходиться в страху, постійному страху відчути біль від відсутності чогось би то не було в її житті, що їй звично. Страх руйнування установок, звичок, переконань, речей, людей. Їй все треба. Вона бере і використовує всі інструменти, щоб заповнити порожнечу всередині себе, щоб приховати цей страх болю. Вона використовує всі наявні у нас матеріальні та психоемоційні ресурси, щоб придушити свій страх болю від зникнення, в якому вона була народжена. Їй постійно потрібно ще і ще. Всередині неї темрява і порожнеча.

Будьте пильні до того моменту, коли ваше маленьке «Я» радіє або заспокоїлося від того, що отримало бажане. Його це заспокоїть лише ненадовго. Тому що йому треба кількість: кількість грошей, кількість одягу, кількість зустрічей, кількість хвилин. А потім радість пропадає і все починається спочатку. Не потурайте йому, не беріть цей стан радості за Істинну Радість. Розрізняйте. Все, що має властивість закінчуватися, принесе вам біль.

Якість же непреходяща. Вічна. Задовольняючись малим, мале будете мати. Любов не кінчається зі смертю, не кінчається вона і з розставанням. Вона не те, що може закінчиться і не те, що можна виміряти. Вона просто є і все. Любов не в іншій людині. Вона – у вас. Вона або є, або немає. І якщо є, тоді вона буде в рівній мірі до всього. Тому що вона просто є. Як світло. Якщо воно є, то воно світить на все. Також і ви, коли станете Любов’ю, будете висвітлювати не тільки свій шлях, але і шлях кожного, хто зустрівся вам. Все, що ви будете робити, буде з Любов’ю, буде правильно. І вам не треба буде думати, як вчинити і що робити. Ви будете знати це.

Ви не зможете зробити невірної дії. Навіть якщо заблукаєте, то для того, щоб щось знайти, що давно шукали. Це може бути просто думка. Будьте уважні. І пам’ятайте, що всьому свій час. Якщо ви не бачите гармонії в тому, що відбувається, то тільки тому, що її немає у вас. Але це не означає, що її немає взагалі.

«Ви дивитеся на життя через брудне вікно і тому не бачите істинної картини». Коли ви прозріє, ви побачите, що випадковостей не буває. Розуму це не осягнути. Любові ж доступно для усвідомлення все. Творець не вміє помилятися. Навіть ваші страждання не марні. Коли ви прозрієте, ви зможете охопити свідомістю всю досконалість цього дійства. І зрозумієте, що все було зроблено заради вас: «Сьогодні на уроці ми вивчаємо Любов. І почнемо від зворотного».

Повернення Додому вартує всього, через що вам довелося і доведеться пройти. Адже ви б хотіли випробувати Просвітлення, той стан «нірвани», про який говорять «обрані». Навіть ваш Розум погоджується, що, мабуть, це стан вищого блаженства. Тільки не допускає думку, що на це здатні і ви. Він обмежує вас в цьому бажанні. І відповідно в дії, щоб досягти цього. Але як би зухвало це для вас не звучало, ви Всі досягнете Просвітлення. Тому що ви всі чада Любові. Любов’ю народжені, Любов’ю і треба стати вам.

Автор: Олена.