Якщо тебе вдарили у ліву щоку, постав праву, – якось мудро сказав Ісус Христос, а євангелісти закарбували цю фразу у віки. Між тим відношення до неї є доволі неоднозначним. Хтось її трактує так: якщо тебе вдарили по лівій щоці підстав праву, щоб потім було зручно зробити кривднику хук під дих. Хтось же навпаки вважає, що коли тебе вдарили у ліву щоку, треба не те що підставити праву, а взагалі всю голову схилити та допомогти вдягнути кайдани на себе. Розповім одну історію

Якось один монах (доволі кремезний) який ще й до того славився своєю святістю та аскетичним життям, зустрів на дорозі одного знахабнілого юнака. Юнак цей, бажаючи перевірити, наскільки велика святість монаха, підійшов до нього та щосили дав йому у вухо. Монах, слідуючи Христовій заповіді, поставив перед юнаком інше вухо. Але юнак знову щосили вдарив монаха. Монах почісує вдарене вухо й промовляє «Ісус казав, що якщо тебе вдарили у ліву щоку (чи то вухо) постав праве. Але якщо тебе вдарили й у праву, Він ніяких інструкцій не лишив». І після тих слів файно потовк юнака (нагадаємо, монах був доволі кремезний). А юнак на своїх синцях зрозумів, як то когось випробовувати.

Мораль цієї басні проста: якщо тебе б’ють у ліву щоку, постав праву. Але якщо тебе б’ють у ліву (чи у праву) щоку знову і знову, дай файної здачі кривднику. І взагалі вмій за себе постояти. Як бачите ця заповідь зовсім не виправдовує бездіяльність та рабську покору. Хтось сказав – рабів до Раю не пускають, і це справді так. Якщо нас скривдили раз чи два, то можна (і навіть треба) на це «поставити іншу щоку», не звертати увагу, так наче гілка впала з дерева чи зненацька пішов дощ (а ми без парасольки). Але якщо хтось кривдить нас постійно, доведеться і нам показати зубки та сказати своє тверде «гав!»