Свобода… Відповідальність… Частенько ми чуємо ці слова і мабуть кожна людина під ними розуміє щось своє, індивідуальне та неповторне. А може й ні. Нещодавно на одному гарному сайті – «Опосердкована щирість» завів маленьку дискусію на цю тему, де у коментарі до одної файної статті пролунала думка начебто, чим більше у людини відповідальності, то тим менше свободи. І справді, ці дві важливі речі у нашому житті – свобода та відповідальність дуже пов’язані між собою, та не перший погляд може навіть видатись, що таки так – чим більше у людини свободи, тим менше відповідальності, (при цьому одразу уявляючи собі якогось заклопотаного директора великого заводу з купою невідкладних справ, та телефонів, масою відповідальності та мінімумом свободи). Але якщо подивитись на це трохи глибше, то виявиться що все якраз навпаки – без відповідальності не має свободи, і саме відповідальність є чи не єдиним шляхом до осягнення свободи. Та спершу давайте трішки розберемо що таке взагалі свобода та відповідальність.

Отож, відповідальність – є похідним від слова «відповідати», себто це здатність людини відповідати за свої вчинки, рішення, дії, почуття та навіть думки. Відповідальність – це риса характеру, яка може проявлятись, як в малому, так і великому, і якщо хтось не є відповідальним у дрібницях, годі чекати від нього відповідальності й у великих справах. Але відповідальність не є тотожною заклопотаності чи зайнятості. Так якійсь двірник чи слюсар може бути в рази відповідальніше якогось директору заводу, і він виконуватиме свої (нехай і маленькі) обов’язки завжди сумлінно. На відміну від того самого заклопотаного директору заводу, який може пообіцяти та не зробити, обдурити чи підвести ділових партнерів, ба навіть довести завод до банкрутства (що було не раз). Адже кількість різноманітних обов’язків та справ чи навіть відповідальна керівна посада ще зовсім не гарантує того, що людина, яка її обіймає, має відповідальний характер та є відповідальною. Більше того, судячи по нашій українській ситуації, більшість наших вітчизняних керівників відповідальність і близько не нюхали.

У третій книжці Карлоса Кастанеди (моїй улюбленій) – «Мандрівка в Істклан» є навіть ціла дуже гарна глава, присвячена відповідальності, у який престарілий індіанський мудрець Дон Хуан повчає молодого Кастанеду, як це важливо – приймати відповідальність за власне життя. Адже дуже часто ми (люди) прагнемо спихнути відповідальність на когось ще: батьків, владу, начальство, прагнемо, щоб нам казали що робити та як робити, як правильно і як неправильно, щоб все розжували і тільки в ротик поклали. Фактично раби не мають жодної відповідальності, за них все вирішує господар, і вся відповідальність теж лежить на ньому (Як то було у радянський час: «партия сказало надо, комсомол ответил есть!»). І щоб перестати бути рабом, потрібно лишень навчитись самостійно приймати власні рішення та відповідати за них. «Відповідати» значить усвідомлювати їх, та їхні наслідки, стояти за них до кінця, виконувати найсумлінніше, вкласти душу, якщо вже взявся щось робити – робити це найкраще, і не просто робити, а робити з розумінням всієї справи. Це і є справжня відповідальність.

Тепер щодо свободи. Чомусь більшість людей свободу уявляють власне як «свободу від чогось»: ледачі студенти радіють закінченню пари, робітники на заводі (чи менеджери в офісі) закінченню робочого дня, а особливо робочого тижня (пятніццо – чи не улюбленіший день офісних працівників) і тепер можна бути вільним та йти собі кудись в бар на пиво чи що там ще. Але справжня свобода – це не «свобода від чогось», а «свобода для чогось» – це свобода займатись улюбленою справою, свобода творчості. Звісно, є дуже багато людей, в яких просто немає тої улюбленої справи і як наслідок, їм не вдасться збагнути що таке насправді є свобода. Зрештою, це справедливо, бо якщо ви нічим не цікавитесь, то знайдуться люди які поцікавляться за вас, якщо у вас немає улюбленої справи – будете займатись не улюбленою, якщо у вас немає власних прагнень – будете втілювати прагнення інших, якщо у вас немає власних мрій – будете жити мріями, нав’язаними ззовні – це вже рабство, не має свободи, але й відповідальності теж немає, будете чемно робити те що скажуть (точніше накажуть) зверху.

Або почнете приймати відповідальність за власне життя, робити вчинки з усвідомленням та розумінням, навчитесь отримувати радість від самої роботи та від власної відповідальності і осягнете свободу. Бо будь-який чоловік, навіть самий зайнятий чи заклопотаний, якщо він при цьому має у душі скарб відповідальності є водночас найвільнішим чоловіком, бо хоч він і має багато справ, але ті справи йому подобаються і він робить їх з радістю, а його робота (не важливо чи директора, чи двірника) – це усвідомлений прояв свободи, «свободи не від чогось», а «свободи для чогось».

P. S. Духи віщують: А ще дуже часто наша свобода особливо гостро проявляється через економічні фактори, саме як економічна свобода. Що ж таке економічна свобода? Це лишень можливість купити бажаний товар, скажімо якусь хорошу газову плиту по хорошим цінам (як от на сайті http://itlife.com.ua/) і без зайвого навантаження на гаманець.