Львів’янам, які сумують за втраченими вітражами будівлі львівської прокуратури – в будь-якому випадку ці вітражі можна буде поновити, відреставрувати, знову зробити нові, і зробити їх під старину, але чи можна якось поновити, відреставрувати втрачене людське життя?! Ні, я в жодному разі не виправдовую тих, хто поламав ці вітражі зроблені у 1909 році за проектом Генрика Узємбло. Це безсумнівно культурна втрата, але чи може це порівнятись із смертю стількох прекрасних людей? Просто, як на мене дещо недоречно зараз плакатись за вітражі, на фоні всіх інших трагічних подій.