Давайте спочатку спробуємо зрозуміти, що ж таке задоволення? Задоволення – позитивно забарвлена емоція, що супроводжує задоволення однієї або кількох потреб. Точно і коротко, але спробуємо ще спростити для повного розуміння. Вам було, коли-небудь, приємно? Просто приємно. Так ось, всякий раз, коли Вам приємно, – ви відчуваєте задоволення. Багато, чомусь відчувають деяку неприязнь до слова задоволення, особливо люди віруючі. Задоволення асоціюється у них з гріховністю. Питаю, – Ви, коли дивитеся на ікону Божої Матері, хіба не відчуваєте задоволення? Відповідь отримую – ні, мені просто приємно. Повторюся ще раз, – всякий раз, коли Вам просто приємно, Ви відчуваєте задоволення.

Тепер розглянемо, які бувають задоволення? А з чого, власне, складається людина? В цілому людина містить в собі три складові, які цілком і повністю її визначають і характеризують. Правда, ці три складові в різних напрямках світорозуміння називаються по-різному. В релігії це тіло, душа і дух. Спробуємо підібрати до них наукові визначення, що б спробувати глибше зрозуміти, – з чого ж все-таки складається людина. З тілом все зрозуміло – це все, що стосується фізіології людського організму і фізичних, хімічних, біологічних процесів, що в ньому відбуваються. Коротше – фізіологія. Душа – це емоційний світ людини, її психіка (в грецькому душа – Ψυχή «психо»). Дух – це в загальному розумінні розум людини. Звідси і зв’язок людини через підсвідомість з Всесвітнім розумом (з Абсолютом, з Богом). Звідси і поняття Святий дух, він же всесвітній розум, Абсолют, Бог. В результаті отримуємо – людина складається з фізичного тіла, психіки і розуму. Все.

Очевидно, і задоволення можна розділити на задоволення фізичного тіла (тілесні), задоволення емоційні (душевні) і задоволення моральні (духовні). В даному випадку розум проявляє себе через моральність.

Припустимо, у нас є яблуко, – звичайне червоно-зелене, ароматне, кисло-солодке яблуко. Як ми можемо отримати з цього задоволення, так бажане всіма нами. Можна просто з’їсти яблуко, відчувши його аромат і смак і задовольнивши свій травний тракт. Ми отримаємо задоволення фізичного тіла, або тілесне задоволення. Можна покласти його на підвіконня і отримати насолоду від переповнюваних вас емоцій в результаті милування їм в променях ранкового сонця. При цьому ми отримаємо емоційне задоволення, задовольнимо свою психіку, або насолодимо душу. А можна віддати яблуко сусідові, і тиждень ходити, переповненим гордістю за себе хорошого. При цьому ми отримаємо моральне задоволення, задовольнимо свій розум (або дух). Як бачимо, що б ми не робили, все в кінцевому підсумку зводиться до отримання задоволення, – тілесного, душевного, духовного. Все одно, це задоволення, як би нам не хотілося чогось більш пафосного. І не потрібно намагатися підміняти його малозрозумілим словом щастя.

Фізіологічні задоволення люди успадкували від тварин. Емоції або душа – це те, що відрізняє людину від тварини. А ось моральність визначає не просто людину, а людину розумну, тобто людину, що володіє розумом. Не плутати ум з розумом. Ум – це логіка як така, або міркування з використанням логіки. А розум – це ум, плюс моральність. Хоча, якщо спробувати копнути глибше, то і моральність визначається теж через логіку, але логіку стратегічну. Підтвердження цьому криється в далекій перспективі, проявляється не відразу і тому виглядає не явно. Ми ж, для простоти будемо вважати, ум – це логіка, а розум – ум плюс моральність.

Тілесними задоволеннями в основному займається фізіологія. Емоційними задоволеннями в чистому вигляді – естетика. Моральними задоволеннями – етика.

Ось ми і розібрали коротко первинні задоволення людини. Їх три: задоволення фізичного тіла, задоволення психіки і задоволення розуму. Але, як виявилося, це ще не все…

Крім задоволень тілесних (фізіологічних), душевних (емоційних) і духовних (моральних), є ще одне задоволення, одержуване від володіння чимось (або кимось). Воно не вписується в зазначену вище класифікацію і стоїть осібно. Але, за своїм впливом на людину, воно іноді перевершує всі три розглянуті раніше. Особливо необхідно звернути увагу на задоволення, що отримується від володіння кимось, задоволення влади.

З одного боку, в чистому вигляді, задоволення від володіння навіть не можна назвати задоволенням. Спочатку це був тільки факт наявності інструменту для отримання задоволення. Але з часом ми забули про це, і почали відчувати задоволення від самого цього факту. Спробую пояснити на прикладі. Для того що б відчути фізичне і емоційне задоволення, одержувані під час їзди на автомобілі, бажано мати свій автомобіль. Тоді можна отримувати ці задоволення в будь-який зручний час (звичайно при наявності дороги, бажано хорошої).

Можна отримувати задоволення навіть при відсутності цієї самої дороги, – від милування автомобілем: красою форми, химерністю забарвлення і т. д. Це так само можна віднести до емоційних задоволень. Ми ж навчилися отримувати задоволення від самої наявності цього автомобіля. Мені просто приємно, що у мене є свій автомобіль. А це вже неможливо співвіднести ні до одного з розглянутих раніше первинних задоволень. Так факт наявності інструменту для отримання задоволення з часом став самим задоволенням.

Вплив на людину задоволення, одержуваного від володіння чимось (або влади над кимось), такий великий, що він, в основному, визначив і визначає весь шлях розвитку людства останнім часом. Я вважаю, що це тупиковий шлях. Це патологія… Хвороба. А хворобу необхідно лікувати. Але поки ніхто не знає, – як? І що з цим робити, і як від цього позбутися, поки не відомо. Може, у кого з читачів будуть ідеї з цього приводу…?

Ось Вам і ще одне глобальне завдання, яке стоїть перед людством найближчим часом, – вилікуватися (дивись “мета життя“).

А що ж із задоволеннями? Виявляється і це ще не все. У всіх розглянутих варіантах отримання задоволень людина виступає як суб’єкт, який прагне до задоволення. А то, за допомогою чого вона отримує задоволення – об’єкт. Однак є ще одне задоволення, що отримується в результаті взаємодії двох (і більше) суб’єктів.

Це задоволення, отримане від домінування. Домінування – чільне становище над іншими. Ми всі хочемо бути хоча б трохи вище, розумніше, красивіше (і т. д. і т. п.), ніж інші люди, нас оточуючі. Кожен з нас хоча б на міліметр, хоча б в чомусь, хоче підніматися над іншими (або хоча б над ким-небудь). І коли це так – ми отримуємо незрівнянне задоволення. І все інше вже не важливо, і відходить на другий план. Ось яка сила задоволення в результаті домінування.

Не дивлячись на те, що всі суперечки між людьми виникають з різних причин, вже до середини суперечки нами переслідується одна єдина мета – переконати опонента, що він не правий, що Ви на цьому питанні розумієтесь краще його, і отримати задоволення від домінування.

Іноді, для отримання задоволення, нам вже достатньо лише внутрішнього усвідомлення самими факту домінування. І нам вже не важливо, чи визнається це іншими чи ні.

Куди співвіднести задоволення домінування? Що це, чергова патологія, або щось інше? З одного боку, отримання задоволення від того, що Ви в чомусь перевершуєте когось, – стимулює до розвитку. Але… і ще раз але. Як багато в житті цих але…

Одна справа, коли ми отримуємо задоволення від домінування спонтанно, не ставлячи перед собою конкретної мети отримання цього самого задоволення. І навіть у цьому випадку часто захоплюємося і підсвідомо прагнемо до отримання задоволення від домінування, використовуючи для цього всі засоби і методи, як допустимі, так і не дуже. Найбільш характерно це проявляється в суперечці між людьми. Ми так захоплюємося, що забуваємо причину і суть самої суперечки. І на перший план виходить наше бажання переконати опонента в тому, що він не правий. І домінувати над ним.

І інша справа, коли ми усвідомлено прагнемо домінувати. Спочатку ми в цьому переконуємо себе (я вище, розумніше, красивіше і т. д. і т. п.). Адже з собою домовитися завжди простіше. Ми самі виступаємо в ролі обох договірних сторін і в ролі арбітра. А вже потім всіляко намагаємося нав’язати свою думку іншим. Іноді цілком коректно, дозволеними методами, іноді не зовсім, а іноді і зовсім недозволеними. Мета виправдовує засоби. І, що цікаво, ми не відчуваємо при цьому ніякого докори сумління. Праві ж ми, просто Інші нас не розуміють. Адже себе в цьому ми вже переконали раніше. І двох думок тут бути не може.

От такі «пироги»… Як бачимо з домінуванням все теж не так гладко, як здалося на перший погляд.

І все ж… Здатні домінувати? Домінувати. Але, не потрібно виставляти це на показ. Тим більше, не потрібно намагатися доводити комусь, про свою перевагу в чому б то не було. А це, в свою чергу, виключає можливість суперечки, не залежно від предмета суперечки.

Необхідно не показувати, а тим більше не доводити. Необхідно просто бути, і не більше. Можеш бути, – будь. Але, не потрібно доводити того, що ти є, нікому. Навіть собі.

Ось десь так…, що стосується домінування. І що ж, все-таки, необхідно робити сьогодні, зараз, виходячи з усього сказаного? На чому зосередити свої зусилля?

Необхідно більше звертати увагу на природні задоволення: задоволення дихати, задоволення рухатися, задоволення бачити. Ви бачили блиск роси на траві в променях ранкового сонця? Це крутіше ніж Рембрандт. Це крутіше ніж будь-який витвір мистецтва в кращих музеях світу. А якщо в цей час ще вдихнути повільно і глибоко свіжого ранкового повітря…. Або відчували приємну втому тіла після помірного фізичного навантаження…. Навколо так багато приємного, яке обіцяє нам масу задоволень і для цього не обов’язково обмежувати чиюсь свободу і заподіювати оточуючим біль і страждання. Адже вони теж хочуть того ж, – задоволень. Раз вже, дійсно, мета нашого життя (одна з цілей, можливо, головна) отримання задоволень. Ну, ось так ось все склалося у нас у людей.

А якщо хтось вважає себе вище звичайної середньостатистичної людини і непереборно бажає домінувати, не потрібно доводити це у суперечках (найчастіше безпредметних). Просто домінуйте.

Спробуйте вирішити, щось, з глобальних завдань людства, що випливають зі сказаного тут, а так само в моїй публікації “мета життя”. Ось тоді Ваше домінування буде визнано не тільки Вами і пам’ять про це залишиться на століття.