Логіка жіноча не може, по суті своїй, різнитися від чоловічої настільки, щоби складати про неї міфи. Ми всі, чоловіки і жінки, створені по подобі Єдиного, щоби доповнювати один одного. Лишимо нюанси розбіжностей виясняти психологам. Але, часто реальні непередбачувані вчинки жінок, логіку їх можна пояснити просто іншою, можливо, слабшою фізіологією, інколи, звичайним кокетством, деколи інтуїтивним чуттям, а, іноді перевагою впливу правої емоційної півкулі мозку, що властиво жінкам, взагалі.

Але, це не може вважатися недоліком і є, лише, своєрідністю, названою славнозвісною жіночою загадковістю, яка буває привабливою для протилежної статі, а, також іноді виручає слабку стать у скрутних, або непередбачуваних ситуаціях.

Наша душа, на відміну від чоловічої, думаю, базується в основному на чуттєвості і любові, завдяки, даного нам, материнства. До речі, схоже, тільки дійсно полюбивши, можна зрозуміти нас, хоча б частково. Деколи ми, правда, самі себе повністю не розуміємо ( “Пізнай себе” – це вічне ).

І не тільки любити бажано жінок, а й поважати, так як ми були створені для Адама в якості “партнерші”, а не “підлеглої”, в якості його частини, так як, можливо, малося на увазі для утворенні жінки – не “ребро”, а “бік”, був відокремлений від Адама.

Доведено, що жінки часто кмітливіші від чоловіків і їхній розум здатен краще концентруватися (робота на високотехнологічних підприємствах), чутливіші (права півкуля), що важливо в нашому урбаністичному житті, в сімейному, зокрема.

Часто згадується про тонку структуру жіночої душі, котра здебільшого опирається на інтуїцію, а, інтуїтивний рівень, як відомо, є вище ментального, котрим користується переважна більшість чоловіків. Хизуючись своїм інтелектом вони забувають, що “істина відкривається, коли розум замовкає”.

Отож не дивно, що в старі часи амазонки підпорядковували собі “недолугих” чоловіків. Висока духовність глибокої минувшини (багато тисяч років тому) не дозволяла зневажливого відношення до жінки, матері. Але цивілізація з тих часів йшла шляхом щораз більшої деградації, що й привело на жаль, до нинішніх, не найкращих взаємовідносин між чоловіком і жінкою, і великою трагедією сучасності стала безпідставна ідея про перевагу чоловіка над жінкою. Чоловіки несправедливо принизили міліони-міліони жінок, опустили їх до підлеглого стану. Жінки ж зробили вигляд, що підкорились, самі ж, чекаючи свого часу, помаленьку відвойовують щораз ширші рубежі.

Все частіше ми маємо нагоду спостерігати активність наших милих жіночок, які, допомогаючи рідним, жертвуючи власними інтересами, вигодою і здоров’ям, беруть відповідальність на себе, особливо, в тяжких ситуаціях і рятують не тільки власні сім’ї, але, заодно, і цілу країну від економічної кризи – своєю нелегкою, часто принизливою працею вони подвоюють національний бюджет Батьківщини. І, в результаті, при майже повному економічному колапсі ми, разом з чоловіками, ще ухитряємося добре виглядати і бути ситими. За це руки цілувати слід нашим славним жіночкам, дівчаткам.

Отож, набравшись на чужині досвіду, позитивного і негативного, заразом, прекрасне наше жіноцтво сприяє швидшому впровадженню на рідних теренах кращих сучасних зразків західної цивілізації у всіх її проявах, завдяки їх природній працьовитості, розуму, наполегливості, що надалі піднімає планку вимог до наших владних структур, рівня соціальних відносин… трибу життя в цілому.

Тепер поговоримо про подальшу роль жіноцтва і місію жінки-матері. Рахуючи жінок “кращою половиною людства”, сучасна субкультура має на увазі їх звабливі форми, сексапільність, пропагуючи тим самим не любов, а хтивість чоловіків, принижуючи жінку (телевізор, всілякі ЗМІ), але досить того, оскільки час прийшов повернути жінці втрачене нею.

Є цінності загальнолюдські попри час, кордони і вірування кожного. До них належить повага і преклоніння перед материнством. Відносно дітей, то ні одне немовля не зачате в беззаконні, як дехто вважає, і народження його з гріхом не сумісне, незалежно від моралі батьків. Але, так вже виходить, що приходимо ми на цю планету, в цей “грішний світ” і, ніби, приречені на страждання, які, насправді, часто необхідні для утворення, так званого, Рінгсе – кристалізації психічної енергії, цього адаманту, що непідвладний часу, руйнуванню і є нашим “одягом на Небесах”. Навіть, діамант потребує шліфування, огранки. А, душі наші перешкодами возвишаються і сказано: «страждання духа являють єдину драбину короткого шляху». Ціль життя — підтримати внутрішній вогонь і помножити кристали його відкладень; звідси, треба вітати напругу духа — активність агні (вогню в душі).

З багатьох джерел, зокрема: Листи Сада М., Агні Йоги, Калагії, ін., знаємо, що гряде епоха Матері. “Велика епоха починається, так як духорозуміння пов’язане з Матір’ю Світу”, або: ”Сьогодні початок жіночого пробудження…” Віковічна повага до Жінки-Матері відома з епосу українського народу. Є надія, що, “дякуючи матерям роду людського, світ, в кінці кінців, досягне звільнення”. Також в книзі “Жінка і спасіння світу” Павло Євдокимов, православний мислитель і мораліст (писав на французькій мові), чи не єдиний, хто в свій час з симпатією спостерігав за жіночим рухом, пише, що “ключ до загадки жінки знаходиться в іпостасі ДУХА СВЯТОГО, чиє іпостасне материнство, продовжуючись в материнстві Богородиці, передбачає у вічності покликання всякої жінки до духовного материнства”. Зрозуміймо значимість цієї фрази, осмислену блаженним минулого сторіччя і завжди актуальну. До речі, питання про призначення жінок для священницького служіння уже поставлене і де-не-де вирішується. Отже і тут є зрушення.

Іпостась БОГА, в ДУСІ СВЯТОМУ, іноді подається жіночого роду. Повага до жінки возвеличує чоловіка. Зливаючись в далекому майбутньому з жіночою половинкою своєю в андрогенне ціле, чоловік стає повноцінним, він стає Богом (Бог же, в свою чергу, входить, відомо, в Божественну Ієрархію БОГА ).

Приведу слова Ісуса, який лишається для нас живим і люблячим: “Матері знаходяться лише на одну ступінь нижче Ангелів”. Тож, пропоную бути нам достойними такої оцінки, а чоловікам – любити і поважати жінок, прекрасну в повному розумінні, частину людства!

ПЕРША СХОДИНКА
Індійська притча
Один чоловік прийшов до святого і сказав:
– Допоможи мені знайти шлях до Бога
Уважно подивився на нього святий і спитався:
– Чи ти любив когось?
– Ні, відповів чоловік, це мене не цікавить, я шукаю Бога!
– Подумай ще раз, можливо, любив ти жінку, когось, колись…?
– Я ж тобі сказав, що я не звичайний чоловік, а, людина, котра бажає пізнати Бога, все решта мене не цікавить. Я нікого не любив.
Засмутився мудрець і відповів:
– Тоді це неможливо. Спочатку тобі треба пізнати, як це – дійсно, по-справжньому любити кого-небудь. Це і буде перша сходинка до Бога. Ти питаєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу. Іди і полюби кого-небудь!

НЕВДАЛЕ ЗАЛИЦЯННЯ
Історична притча
Жив-був тайванець, котрий мріяв завоювати руку однієї красуні. На протязі чотирьох років щодня він надсилав їй листи, в яких описував свої почуття. Такі зусилля тайванця привели до непередбачуваного кінця цієї історії – юна леді вийшла заміж за поштового працівника, котрий всі ці роки приносив ці листи.

P.S. І, що тут загадкового в жіночій душі?
Що потрібно жінці для повного щастя?
Тільки здатність і вміння любити!