А ви вмієте сміятись над собою? Та з іронією відноситись до власного життя? Чи завжди-завжди серйозні-присерйозні? Взагалі сміх, гумор, іронія часом просто найнеобхідніші речі у нашому житті, і дуже важливо вміти сміятись, причому передовсім вміти сміятись не з когось, чи чогось (там дотепного жарту, смішної комедії), а сміятись над самим собою. Якби у світі було б більше сміху та іронії (особливо самоіронії), було б менше війн, ненависті, фанатизму (зокрема релігійного) і таке інше.

Здається – сміятись над собою – це ж так просто і легко, але по іронії долі найпростіші та здавалося б найочевидніші речі – найскладніші для розуміння, воістину простим бути не просто. Так само доволі не просто, принаймні для багатьох людей, сміятись над собою, адже люди свої життя, зазвичай, сприймають надзвичайно серйозно і над важливо. Почуття власної важливості (або гординя, іншими словами) – ось що перешкоджає нам сміятись над собою та робить нас надзвичайно серйозними та водночас дурними. Я дивуюсь, як Бог ще досі не помер від сміху спостерігаючи за нами – людьми. Спостерігаючи за дурницями якими ми переймаємось, неначе це найглобальніші проблеми світоустрою.

Історія знає безліч прикладів, коли фактично через пусті та дріб’язкові речі люди були готові навіть вбивати один одного. І все це: чисельні релігійні війни, всілякі чвари, суперечки, непорозуміння та образи перш за все відбуваються через невміння людей сміятись над собою, і зокрема над своїми поглядами, переконаннями (які багато хто рахує «єдино вірними» та «єдино правильними»). Люди надзвичайно серйозно сприймають і свої погляди та переконання (особливо щодо релігії та політики) і самих себе у цьому світі (а дехто навіть вважає, що він і є центром всього світу). Як наслідок ображаються, гніваються.

А ще, буває наше життя сповнене різноманітних проблем та й просто драматичних ситуацій, чи не краще замість того, щоб засмучуватись, коли доля торкається нас своєю не надто привабливою стороною, посміятись. Ні, посміятись не над проблемами без яких неминуче наше життя (хоча можна і над ними теж), а посміятись над собою, та своєю дурістю. Справді що таке будь-які наші дріб’язкові проблеми в очах Всесвіту? Піщинка.

Адже ми зовсім не вміємо сміятись над собою через свою гордість та, думку ніби ми розумні та щось та й знаємо у цьому житті. І тільки справжній мудрець (такий як славнозвісний Сократ) з радістю весело сміється над самим собою та своєю «дурістю», адже він чудово знає – що він нічого не знає! А всі серйозні та пихаті «індики» не знають навіть цього.