Ашрам «Ауровіль» – між минулим і майбутнім. Продовження.
Залишається ще день в Ауровілі. Вирішуємо завтра, нарешті, піти в Матрімандір. Завтра починається дощ. Виявляється, що в дощову погоду пускають тільки в матрімандірський сад, доступ в храм закритий – щоб не завдали бруду. Дивимось на храм з далекого далека. Покірно зупиняючись перед межею, зазначеною служителем – далі йти заборонено, – кляну себе всіма богами і антибогами на світі: дістатися до Ауровілю і не дійти до його серця! Значить, ніби як був тут, а ніби як і не був. Вирішуємо залишитись…