Гурджиєв – геніальний містифікатор або геній? Частина третя.

Posted by on

Гурджиев

У 1912 році Гурджиєв прибуває в Москву і починає створювати перші групи своїх духовних наступників, за зразком східних езотеричних шкіл. До такої групи, створеної ним в Петербурзі, примикає в 1916 році Петро Дем’янович Успенський, журналіст і мислитель теософського спрямування, який опублікував на той час свою першу книгу “Tertium Organum”. (Згодом він стане найвидатнішим експонентом і популяризатором вчення і методів Гурджиєва і дасть світу опис цього вчення в його науково-філософському варіанті).

Незадовго до жовтневого перевороту Гурджиєв спочатку відбуває до себе на батьківщину, а потім в Єсентуки, куди з’їжджаються багато з його учнів. Тут він приступає до свого «шеститижневого експерименту», як назвав Успенський той, так би мовити, відбірковий іспит на витримку, якому майстер піддав своїх перших аспірантів. «Навіть і шести років було б мало для всього того, що було пов’язано з цим часом, – так він був насичений», – писав згодом Успенський.

Влітку 1918 року Георгій Іванович блискуче здає і свій, може бути, самий важкий життєвий іспит, названий їм «шляхом на Голгофу»: з групою родичів і учнів (не менше 30 осіб) здійснює, що називається, урочисту – під музику і схвальні вигуки городян – втечу з Північного Кавказу – з пекла громадянської війни. Це його блискуча операція, гідна ретельного дослідження, можливо, більш, ніж все інше, доводить правильність його теорії про те, що природний (який не пройшов духовної виучки) чоловік – є «машина, керована зовнішніми впливами». Адже саме глибоке знання людських механізмів і дало йому можливість, зігравши на службовому завзятті влади в П’ятигорську і Єсентуках і на тому фатальному пороці «машини», яким він вважав сугестивність людської психіки, здійснити цю тріумфальну втечу до Грузії.

Офіційною підставою для відбуття «з товаришами» з Ессентуків було подане в П’ятигорський совдеп клопотання «товариша» Гурджиєва про дозвіл йому і його помічникам здійснити експедицію в гори з метою відшукання стародавніх поховань і золотоносних жил. Поєднання приємного з корисним, мабуть, ґрунтовно подіяло на могутню уяву червоних комісарів (золото – собі, могили – вченим), і експедиція була дозволена. У розпорядження «золотошукачів» були надані дві вагонетки для транспортування різних знарядь трудової діяльності та особистих речей учасників експедиції, бочонок зі спиртом для промивання золота, а громадянину Гурджиєву виданий пістолет і посвідчення на право його носіння. Цікаво, що аналогічне посвідчення прямо на звороті того ж аркуша паперу було написано для Гурджиєва і в канцелярії керуючого справами білого генерала Денікіна, з загонами якого вчені золотошукачі зустрілися в Майкопі.

В Тифлісі, куди, зрештою, після нетривалої зупинки в Сочі прибуває виснажена багатоденними напівголодними переходами компанія відважних гурджіян, їх гуру відразу ж приступає до здійснення своєї головної мети – практичної реалізації вчення. Він створює Інститут гармонійного розвитку людини, якому, однак, не судилося довго проіснувати, так як події в Грузії стали розвиватися зовсім не на користь подібних ідеалістичних починань. Після повторення такої ж спроби в Константинополі Гурджиєв в 1922 році основується у Франції, де в містечку Фонтенебло під Парижем купує за 700 000 франків особняк, в якому з того ж року почалися заняття унікального закладу. У роботу його Інституту включаються видні представники англійської та американської інтелігенції, серед них видавець «Нью ейдж» Р. Орейдж, що став згодом популяризатором ідей Гурджиєва в США.

У 1923 році Гурджиєв з великою групою учнів прибуває в Нью-Йорк. Тут вони привертають увагу широкої публіки своїми виступами, зокрема, демонструють священні танці Сходу та інші хореографічні та акробатичні номери високої складності, викликаючи загальне захоплення. Сакральним танцям Сходу, які Гурджиєв вважав самою лаконічною і ефективною мовою древніх таїнств, він, за його словами, навчився у дервішів Середньої Азії.

Через тиждень після повернення в Париж в житті Гурджиєва відбувається загадкова подія, яка, як не дивно, остаточно ще не досліджена. По дорозі з Парижа у Фонтенебло тіло його, як він писав згодом, «разом з автомобілем, що мчить зі швидкістю 90 кілометрів на годину, врізалося в могутнє дерево». Гурджиєв був знайдений без свідомості, лежачим на узбіччі дороги, причому голова його спочивала на подушці, взятій з машини.

За свідченням його секретаря Ольги де Гартманн, Гурджиєв перед своїм від’їздом віддав механіку розпорядження провести ретельний огляд автомобіля. А її, Ольгу, наділив деякими юридичними правами, мабуть, на випадок своєї можливої смерті. Що це було? Автокатастрофа? Спроба самогубства, спроба піддати себе Божому суду? Або, може бути, він влаштував собі самому так званий шок, щоб просунути зупинену октаву далі, тобто відкрити якісь вищі центри, що цілком узгоджується з теорією октави?

Після одужання Гурджиєв береться за роботу над своєю грандіозною книгою, грандіозною не тільки за обсягом і за багатством ідей, гіпотез і теорій, а й, так би мовити, за своєю унікальною езотеричністю – тобто прагненню більше приховати, ніж відкрити. За його словами, він вимучив тонни паперу, працюючи над цим та іншими своїми першими творами, намагаючись нібито зробити їх максимально доступними для розуміння читача. Згідно ж свідчень тих, хто був присутній при колективному прослуховуванні окремих уривків з незакінченої книги, після кожного такого «сеансу» він ще більше ускладнював окремі її місця.

Для розбору гіпотези і теорії цієї криптограми езотеризму було б потрібно написати майже такий же фоліант. Слід, однак, зазначити, що сам автор рекомендував читати книгу не менше трьох разів, бо тільки при багаторазовому читанні можна знайти ключі до загадок цього задачника мудрості.

У 1933 році Інститут закрився, і, мабуть, не тільки через фінансові труднощі. Цілком можливо, що закінчився двадцятирічний період «штучного» життя, як сам майстер назвав відведений їм собі термін дослідження людської психіки на основі вивчення діяльності учнів в рамках створюваних для них експериментальних ситуацій. Питання експериментування над психікою оточуючих і використання учнів, як визнавав Гурджиєв, в якості «піддослідних кроликів» вимагає, природно, всебічного висвітлення, що неможливо в рамках даної статті. Скажемо тільки, що ці експерименти були, мабуть, свідомими містифікаціями, практикованими для визначення духовного потенціалу людини.

Подібні його прийоми, звичайно, лише вкрай рідко могли бути зрозумілі правильно, від чого, природно, страждала його репутація як людини і вчителя. Ось що Г. Беннет пише про ці його методи: «Треба додати, що враження, справлене ним на людей, зазвичай неприємним чином псувало той спосіб життєвого спілкування, що практикувався ним з метою викликання ворожості з боку будь-кого, кого б він не зустрів, який полягав в тому, щоб наступити на найвідчутнішу мозоль».

Після ліквідації Інституту Гурджиєв на час припиняє практичну роботу з учнями, надавши цей вид діяльності деяким зі своїх найстаріших послідовників, в основному Жанні де Зальцманн, яка примкнула до групи його учнів ще в Тифлісі. Тепер майстер виявляє своє нове обличчя, обличчя доброго дідуся, завжди готового обдарувати кожного, а особливо дітей, різними подарунками, за що він і отримує прізвисько «месьє Бонбон».

У роки другої світової війни, непомітний комерсант, який як і раніше проживає в Парижі, як би знову згадавши роки своєї заповзятливої юності, не дає вмерти з голоду ні своїм близьким, ні багатьом нещасним, які прийшли до нього за допомогою.

В післявоєнні роки в квартирі сильно постарілого, але все ще енергійного метра Гурджиєва знову починаються застілля для його явних і таємних послідовників, та й просто цікавих людей, що супроводжуються читанням окремих місць з його загадкового шедевра. Помер Гурджиєв 29 жовтня 1949 року.

Далі буде.

Автор: В. Крилов.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers