Олена Реріх

Posted by on October 13, 2013
Журнал Пробудження

Елена Рерих

Олена Іванівна Реріх… Дружина художника, мислителя, мандрівника, громадського діяча Миколи Костянтиновича Реріха, вона була достойним співтоваришем в його многотрудному житті. Олена Іванівна легко і дбайливо прийняла поклик життя непростого, наповненого випробуваннями і вимагаючого великої мужності. Н. К. Реріх присвятив своїй «другині» чимало картин, серед них – «тримателька Миру», «Провідна». Жінка, яка вказує шлях до вершин людського духу, – ось суть її буття.

Володіючи величезною ерудицією і тонкою інтуїцією, дивовижною працездатністю і витримкою, мужністю і ніжністю, вона принесла в світ багато добра. У юності – захоплення музикою, вчителі їй готували успіх піаністки. Любов до музики в сім’ї залишилася назавжди. Захоплення книгами з дитинства, знання мов дозволило їй переймуться світоглядом східних філософів, написати цілий ряд робіт, зробити переклади найскладніших текстів.

тримателька Миру

Олена Іванівна була чуйною, ніжною матір’ю, виховала блискучого вченого-сходознавця Юрія Миколайовича та чудового художника і громадського діяча Святослава Миколайовича. Створення особливої атмосфери в сім’ї – інтерес до книги, до музики, до театру (у тому числі і домашньому) – призвело до довірчої дружбу між батьками і дітьми. Виховання відбувалося не настирливою мораллю, але самим життям, його укладом, постійним добрим прикладом батьків.

Красива, чарівна, розумна, Олена Іванівна викликала загальне поклоніння, а її м’якість, делікатність незмінно справляли благотворну дію. Відвідав будинок Реріхів в Нью-Йорку, де вони жили в 1920-1923 роках, дослідниця мистецтва Френсіс Грант писала: «Справедливо сказати, що після такої несподіваної зустрічі життя людини ніколи не залишається колишнім! .. Про свої перші щасливі контакти з сім’єю Реріхів я можу сказати, що вони стали настільки пам’ятними не тільки завдяки щедрості художніх творінь Миколи Реріха, а й завдяки культурній та духовній шляхетності ідей, що проявлялися в розмовах, у письмових роботах і воістину в самому присутності професора і пані Реріх при кожній зустрічі з ними… Кожен такий випадок мав свій, особливий блиск».

Елена Рерих

Важко переоцінити творчий союз Олени Іванівни та Миколи Костянтиновича. Реріх сам дуже виразно його визначив метафорою – два крила (жіноче і чоловіче начала), на яких летить птах творчості. У каталозі монографії, виданої в 1929 році в США, є цілий розділ, назву якого можна перекласти як «Під крилом Олени Реріх». Можливо, маються на увазі картини, написані за сюжетом Олени Іванівни або особливо нею відмічені. Друг сім’ї, президент Музею М. К. Реріха в Нью-Йорку пані К. Кемпбелл згадувала, що іноді Олена Іванівна радила взяти певну колірну гаму – і Микола Костянтинович завжди погоджувався, іноді ж просила його написати картину на певний сюжет. Реріх згодом писав, що під кожною його картиною могли б стояти і жіноче і чоловіче ім’я, так як жодної роботи він без Олени Іванівни не розпочинав і не закінчував: «творили разом».

Олену Іванівну відрізняла неймовірна працездатність. У старому будинку в долині Кулу (в 1928 році після повернення з Центрально-азіатської експедиції Реріхи оселилися в Індії) вставали о п’ятій годині ранку, і ні хвилини не витрачали даремно. Увечері родина збиралася у великій вітальні слухати музику – записи Вагнера, Моцарта, Скрябіна.

В експедиції, що пройшла 25 тис. миль, Олена Іванівна Реріх проявила рідкісну мужність. Ніколи не сідавши раніше на коня, вона провела в сідлі довгі місяці. Микола Костянтинович писав у «Листах щоденника»: «На коні разом з нами Олена Іванівна проїхала всю Азію, замерзала і голодувала в Тибеті, але завжди перша подавала приклад бадьорості всьому каравану. І чим більше була небезпека, тим бадьоріше, готовніше і радісніше була вона. У самої пульс був 140, але вона все ж намагалася особисто брати участь і в влаштуванні каравану, і в залагодженні всіх колійних турбот. Ніхто ніколи не бачив занепаду духу чи розпачу, адже до того було чимало приводів самого різного характеру». «Благословенні перешкоди, бо ними ростемо».

Прагнення Олени Іванівни Реріх до постійного дослідження явищ природи дивно; визнаючи все неясне вивчати в лабораторіях, вона намагається і сама пояснювати, аналізувати. Найбільше її хвилює стан культури, від якого залежить еволюція всього людства.

Листи Олени Іванівни Реріх дозволяють нам доторкнутися до духу мужньої жінки, виконаної ніжності і строгості матері, мудрості і твердості наставника, душевної щедрості справжнього друга. Листи Є. І. Реріх були опубліковані в 1940 році в Ризі, у двох томах. У передмові обумовлено, що дані тільки витяги з листів без вказівки імен адресатів і навіть міст, куди вони були направлені. Тільки на цих умовах Олена Іванівна дала згоду на публікацію. Навіть з неповної публікації видно, яку праця взяла вона на себе, наскільки великі її інтереси і пізнання, особливо в області психології людини.

Автор : О. Румянцева.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers