Шамани Лапландії

Posted by on June 23, 2013

Лапландія

Лапландія включає в себе Кольський півострів Росії, а також північно-східні райони Фінляндії і двох королівств – шведського і норвезького. Саами живуть тут вже кілька тисячоліть, і їх життя, життя оленярів, мисливців і рибалок – була б немислиме без органічного злиття з оточуючою їх полярною природою. На просторах тундри паслися стада напівдикого лапландського оленя, в тайзі саами добували цінних хутрових звірів, а в стрімких порожистих річках ловили сьомгу. Особливий світ – гори Лапландії це свого роду гігантські природні храмові комплекси:

Там мессы служит водопад,
Гремят лавины, льды звенят,
Там ветер проповедь поет
Так, что бросает в жар и лот…
Генрик Ибсен. Бранд

Гори Сааміедни – це зяючі провалля Раслака і спрямовані увись суворі скелі хребта Прибульця, це чорний базальт стін ущелини Мертвих і чарівна м’якість затягнена серпанком тайгової долини Бажаного відпочинку, це двоголова вершина гори Шаманського бубна і задумлива гладь священного Сейдозера, це пінисті сніжною білизною водоспади Оленячої річки і занурені в себе води тихого Імандра.

Знайомитися з саамами та їх землею можна заочно. Наприклад, є прекрасна праця відомого російського етнографа Миколи Миколайовича Харузіна «Російські лопарі», видана в 1890 році. Вона стала, на жаль, бібліографічною рідкістю. Але можна, не обмежуючись читанням, сісти на мурманський поїзд і самим поїхати в Лапландію. Зійдемо на невеликому полустанку, що розташувався на березі озера Імандра в самому центрі Кольського півострова. Почекаємо, поки шум нашого поїзда зовсім затихне. Тиша потрібна нам для того, щоб зосередитися і відчути, що оточуючий нас світ заселений незліченим сонмом духів. Вони всюди – на землі і під землею, у воді і в повітрі. За доказами ходити далеко не потрібно – пройдемо на найближчий мис, що омивається водами задумливого, тихого Імандра. Випадково глянувши під ноги, виявимо на піску красивий гребінь і прекрасне чорне волосся. Можна не сумніватися – ми наполохали Саціен з її улюбленого місця і вона пішла до себе під воду.

Лапландія

Саціен являється людям у вигляді оголеної білошкірої жінки (у самих саамів смаглява шкіра). Улюблене її заняття – розчісування гребенем свого довгого чорного волосся. З Саціен та її дітьми важко не зустрітися в Лапландії, адже вони заселяють всі озера і річки, а одних озер тут понад 111 тисяч. Як і русалки слов’ян, Саціен не є доброзичливим божеством, і тому купання в озерах і річках Лапландії – безумовно небезпечне заняття, особливо для чоловіків (з жінками Саціен воліє не зв’язуватися). У минулому столітті на березі Нотозера (що лежить на захід від Лапландського заповідника) стояв ще Нотозерский погост (сезонне селище саамів) Микола Миколайович Харузін описав випадок, що стався з саамом Іваном Титовим з цього погоста. При купанні в озері він був схоплений за ногу Саціен, і вона півверстви тягла його за собою. Лише молитви Івана, а ще більше лайка жінок змусили її відпустити його.

Йдучи берегом Імандра на північ, ми скоро дійдемо до місця впадання струмка Юм’еуай (струмок мертвих). Нас обступлять вікові ялини, стовбури і гілки яких вкриті звисаючими зеленувато-сірими «бородами» лишайників. Неголосне дзюрчання Юм’еуайя поглинається тишею мохів і трав. Шуміти тут ризиковано: Мец-господар – чорний, волохатий, з хвостом – не любить, коли йому докучають, і може, затьмаривши подорожньому очі, завести його в саму гущавину. Мец-господаря так і тягне назвати лішим, як Саціен – русалкою. Але це поверхневі аналогії. Божества лапландців істотно ближче до природних сил і менш олюднені, ніж божества слов’ян. Тому якщо можна сподіватись, що та ж Баба Яга, істота химерна, може раптом надати допомогу і навіть врятувати вас в небезпечній ситуації, то від її саамської сестри Вигахке чекати допомоги і добра настільки ж безглуздо, як і від природної стихії.

саами

Заговорившись, ми не помітили, що вже досить довго йдемо по слідах ведмедя, а може бути, і не ведмедя, а перевертня Тала. Але ось він звернув зі стежки, напевно, зачувши нас, і з досади подрав кігтями весь схил, пронизаний корінням могутніх сосен. Але що це? Між коренів начебто невелика печерка. Опускаємось на коліна і бачимо, що тут один з входів у підземний світ Тшаккалагак, де живуть карлики, зайняті видобутком золота, срібла і дорогоцінних каменів. Існує вірний, але жорстокий спосіб відібрати у них срібло, яким, вони наповнюють свої животи. У весняний морозний день треба залишити на місці, звільненому від снігу, казанок з кашею. Карлики, наївшись досхочу, замерзають на морозі, їх животи лопаються, і на місці їх останньої трапези залишаються срібні самородки.

Захопившись, ми часто згадували вголос про карликів-духів і накликали їх. Прямо перед нами повітря починають пронизувати невловимі зеленуваті струменя, що б’ють як би із стебел трав, і в цьому малахітово-смарагдовому потоці все чіткіше нашому погляду предстає лик карлика. Людині не слід при цьому лякатися: карлик з’явився з діловою пропозицією укласти з нею договір і стати шаманом (по-саамське Нойд). Така зустріч не є чимось абсолютно надприродним – адже відомо безліч свідчень людей про подібного роду «контакти», – і подорожній, звичайно ж, відразу зрозуміє, що перед ним не просто карлик, а дух, прийняв вигляд карлика і готовий на певних умовах служити йому в цьому житті. Уклавши договір, дух тут же навчає Нойд чарівної пісні, після виконання якої він повинен буде негайно з’явитись перед новим нойдом-шаманом.

Автор: Р. Риков.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Рубрики (Categories)

Последние комментарии (Recent comments)

Архив (Archive)


UA TOP Bloggers